Відкрити головне меню

Білоус Нестор Микитович

колгоспний сторож із Харківщини, свідок Голодомору, автор щоденника

Нестор Білоус
Народився 1889(1889)
Леб'яже
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 1972(1972)
Леб'яже
СРСР СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Відомий завдяки свідок та літописець Голодомору
Із серії плакатів «Люди Правди»

Нестор Микитович Білоус (18891972) — свідок та літописець Голодомору, автор щоденника. Працював колгоспним сторожем у селі Леб'яже (нині Чугуївський район) на Харківщині.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Щоденник вів із 1911 року, хоча мав всього три класи церковнопарафіяльної школи. Учасник Першої світової війни, воював на території Польщі, був важко контужений[1]. Пережив голодомор 1921—1923 рр. і 1932-1933 рр., жахливі реалії якого описав простою мовою.

На початку серпня 1937 року Нестора заарештовано, а через кілька місяців, 28 листопада 1937 року спецколегією Харківського обласного суду засуджено до 6 років ув'язнення у ГУЛАГу з обмеженням у правах на 2 роки за статтею 54-10 Карного кодексу УРСР — «контрреволюційна діяльність, спрямована на підрив колгоспного ладу». Білоуса визнали винним у тому, що він «неоднократно в разговорах с членами колхоза „Красный колос“ проводил контрреволюционную агитацию и вел дневник, куда записывал свои контрреволюционные мысли». Вилучений щоденник стає одним із головних доказів його «контрреволюційної діяльності».

Після звільнення, у 1947 році, його знову заарештували. За тим самим обвинуваченням висланий на довічне поселення до міста Ігарка Красноярського краю. До рідного села Нестор Білоус повернувся тільки у 1954 році. Прожив іще 18 років, реабілітації не дочекався.

30 липня 2008 року Харківська обласна прокуратура переглянула справу Н. Білоуса і на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» винесла рішення про його повну реабілітацію.

Щоденник БілоусаРедагувати

Щоденник виявлено у галузевому архіві СБУ, а пізніше опубліковано.

Білоус занотовував особисті речі — одруження, народження дітей, описував події із життя села під час Української революції 1917—1921 років, першого голоду 1921-1922-го та НЕПу. Однак найбільше уваги приділив колективізації та розкуркуленню, грабіжницьким хлібозаготівлям і спротиву селянства, Голодомору 1932—1933 років. Робив по кілька записів щомісяця.

Щоденник Нестора Білоуса містить хроніку репресій проти українських селян у селі Леб'яже. Деякі з тодішніх записів:

« 8/IV-33 Люди мрут с голоду всех возрастов а в особенности дети очень мрут в некоторых семействах вымерли все малые дети от грудных и годов до 10-ти.

17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода.

20/V-33 г. Ежедневно мрут люди из голоду. Сельсоветом назначена санитарная комиссия для уборки трупов и похорон их потому что хоронить тех людей некому так теперь сельсовет выгоняет людей и роют большую яму душ на 10 и тогда зарывают. Много людей взрослых и детей как посмотришь так это живые мертвецы.

31/V-33 г. Дожди идут все время уже две недели и большие очень полоть уже надо край но невозможно. А люди мрут своим чередом.

»

Про те, що Нестор Білоус «щось там постійно пише», було відомо майже усьому селу. Щоденник відкрито лежав на припічку.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати