Білоус Антон Андрійович
Білоус Антон Андрійович (нар. 28 (16) січня 1892, Батурин Конотопського повіту Чернігівської губернії[1]— пом. 6 квітня 1955, Нью-Йорк) — український видавець на еміграції, лікар Армії УНР під час Української революції.
| Антон Андрійович Білоус | |
|---|---|
| Народився |
28 січня 1892 Батурин |
| Помер |
6 квітня 1955 (63 роки) Нью-Йорк |
| Підданство |
 Російська імперія →.svg){kind=small} УНР →  ФРН →  США |
| Національність | українець |
| Діяльність | лікар, видавець |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Білоус Антон Андрійович народився в Батурині 28 (16) січня 1892 року в родині місцевого козака Андрія Федоровича Білоуса та його дружини Параскеви Прокопівни. Хрещений в батуринській Воскресенській церкві 29 січня.[1] За юліанським календарем це 17 січня і саме це число нерідко помилково вказують в біографіях як дату народження.
Брав участь у Визвольних змаганнях, був старшим лікарським помічником 1-го Сірожупанного полку Армії УНР. 16 травня 1919 року він потрапив до польського полону. Білоус разом з іншими сірожупанниками утримувався у таборі військовополонених у Ковелі, звідки пізніше був переведений до табору у Вадовицях. Через нестерпні антисанітарійні умови перебування у таборах разом з другом Василем Проходою погодився вступити на службу до Добровольчої армії. Обоє були відправлені до Російського комітету у Варшаві. По прибутті до Варшави Білоус і Прохода втекли від білогвардійців і знайшли полковника УНР Пузицького, який допоміг їм легалізуватись.
У серпні 1919 року Білоус і Прохода виїхали до Кам'янця-Подільського. 29 вересня Антон Андрійович написав рапорт про поновлення на військовій службі. За наказом начальника Кам'янецької залоги був відправлений до Дунаївців для організації праці полонених більшовиків на суконній фабриці. У грудні 1919-го виїхав до Шатави, дорогою захворів на тиф. Після одужання у 1920 році служив лікарським помічником та тимчасово виконуючим обов'язки діловода медичної канцелярії Армійського польового шпиталю імені Омеляновича-Павленка. За участь у Визвольних змаганнях нагороджений Хрестом Симона Петлюри № 939.
По завершенні збройної боротьби УНР лікар був інтернований у Каліші. У 1922 році Білоус погодився на пропозицію представників радянського посольства виїхати до України. Під час етапування відстав від ешелону поворотців у районі Ківерець на Волині. За допомогою друзів Антон Андрійович влаштувався на роботу лікарем неподалік Луцька.
З початком Другої світової війни Білоус переїхав до Львова, де 1942 року розпочав видавницьку діяльність. У 1943 році він одружився із вдовою репресованого українського драматурга Євгена Плужника Галиною у Львові. У 1946 році працював у Аугсбурзі (Німеччина). 1949 року Білоус виїхав до США. У Нью-Йорку разом із Юрієм Тищенком-Сірим він створив «А.Білоус- Ю.Тищенко. Видавнича спілка» (під її маркою видано повне зібрання творів Лесі Українки (12 томів), а потім, після смерті Тищенка, з О. Балинським і Криловим спілку, яку за аналогією до харківського об'єднання назвали «Книгоспілкою»[2][3]. У видавництві побачили світ твори Михайла Коцюбинського, Івана Франка, словник Голоскевича, англо-український та українсько-англійський словник Михайла Подвезька, перевидання десятитомника «Історія України-Руси» та «Історія української літератури» Михайла Грушевського.
Білоус — один з членів Фундації УВАН у США. Помер Антон Андрійович у Нью-Йорку 6 квітня 1955 року[4].
Примітки ред.
- ↑ а б Метрична книга для запису про хрещення в Воскресенській церкві м. Батурин Конотопського повіту Чернігівської губернії за 1892 рік. ДАЧО ф.679, оп.10, спр. 1145, запис №5 (дореформена російська) . 1892.
- ↑ Книгоспілка — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ manager (16 серпня 2022). «КНИГОСПІЛКА» В НЬЮ-ЙОРКУ » Р.В.В - Антикварна книга. rvv-kniga.com (укр.). Процитовано 18 серпня 2022.
- ↑ Помер видавець Антін Білоус // Свобода. — Джерсі Сіті, США, 08.04.1955 — № 67 — с. 6.
Джерела ред.
- Білокінь С. Антон Білоус — еміграційний видавець із Батурина // зб. наук. пр. / Нац. іст.-культ. заповідник «Гетьманська столиця». — Чернігів: Десна Поліграф, 2011. — сс. 112—113.
- З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків армії УНР / Павло Подобєд. — Івано-Францівськ: «Місто НВ», 2016. — сс. 167—169. ISBN 978-966-428-496-4
- Балинський О., Крилов І. Книгоспілка у Нью-Йорку: Документальний спогад // Визвольний шлях. 1976. Ч. 2, 3, 4.
|
Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |