Білосарайська коса
Золотой закат.jpg
Країна  Україна Україна
Регіон Донецька область
Акваторії, що омивають Азовське море
Координати 46°53′30″ пн. ш. 37°19′50″ сх. д. / 46.89167° пн. ш. 37.33056° сх. д. / 46.89167; 37.33056
Білосарайська коса. Карта розташування: Україна
Білосарайська коса
Білосарайська коса
Білосарайська коса. Карта розташування: Донецька область
Білосарайська коса
Білосарайська коса

Координати: 46°53′30″ пн. ш. 37°19′50″ сх. д. / 46.89167° пн. ш. 37.33056° сх. д. / 46.89167; 37.33056

Білосара́йська коса́ — півострів в українській частині Азовського моря, тут розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення від 1980 року.

ГеографіяРедагувати

Білосарайська коса розташована за 35 км на південний захід від Маріуполя та обмежує Таганрозьку затоку на півночі. Назва походить від зниклого в 17 ст. ногайського міста Боли Сарай, яке, ймовірно, містилося біля коси.

Біля коси знаходиться вершина Білосарайської затоки - бухта Таранья.[1]

Територія коси відноситься до Мангушського району Донецької області. На території коси розташоване село Білосарайська Коса, бази відпочинку та маяк.

Коса намита морем, серпоподібної форми, утворена піщано-черепашковими мулистими відкладами. Довжина — 14 км, площа — 956 га, акваторія 200 га.[1]

Ландшафтний заказникРедагувати

На території коси розташований однойменний ландшафтний заказник[2], площею 616 га (416 га непокритих лісом земель Приазовського держлісгоспу та 200 га мілководної акваторії Азовського моря).

Статус заказника отримав у 1927 році за клопотанням наукових працівників Маріупольського краєзнавчого музею Івана Коваленка, Володимира Рудевича, Віктора Голіцинського та доктора медичних наук Бориса Вальха.

Сприятливе географічне розташування коси, наявність мілководних лиманів та озер з водноболотною рослинністю сприяє гніздуванню, розмноженню і концентрації під час міграції багатьох видів птахів. Їх налічується 158 видів, в тому числі 25 занесено до Червоної книги України. В 1995 році тут створили Білосарайський орнітологічний заповідник[1], де гніздяться мартини, крижні, кулики, гуси, лебеді. У флорі заказника, за даними Донецького ботанічного саду, зареєстровано 217 видів вищих рослин, з них 20 видів літоральної смуги, які більше в області не зустрічаються. Серед них холодок коротколистий та тюльпан змієлистий Червоної книги України. У прибережних водах водяться судак, бичок, пеленгас і камбала.[1]

У 2010 р. увійшов до складу Національний природний парк «Меотида».

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати