Білорічиця

село в Чернігівській області, Україна

Білорі́чиця — село в Сухополов'янській сільській громаді Прилуцького району Чернігівської області. Є одним з пам'ятних шевченківських місць. До 1945 року село називалося Вейсбахівка, до 1768 року — хутір Кривеньки.

село Білорічиця
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Громада Сухополов'янська сільська громада
Основні дані
Засноване 1600
Перша згадка 1762 (262 роки)[1]
Населення 1096
Площа 2,953 км²
Густота населення 371,15 осіб/км²
Поштовий індекс 17526
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°40′35″ пн. ш. 31°59′50″ сх. д. / 50.67639° пн. ш. 31.99722° сх. д. / 50.67639; 31.99722Координати: 50°40′35″ пн. ш. 31°59′50″ сх. д. / 50.67639° пн. ш. 31.99722° сх. д. / 50.67639; 31.99722
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Місцева влада
Адреса ради 17526, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Білорічиця, пр. Перемоги, 5
Карта
Білорічиця. Карта розташування: Україна
Білорічиця
Білорічиця
Білорічиця. Карта розташування: Чернігівська область
Білорічиця
Білорічиця
Мапа
Мапа

CMNS: Білорічиця у Вікісховищі

Історія

ред.

Містечко входило до Монастирської сотні Прилуцького полку, а з 1781 року — до Прилуцького повіту Чернігівського намісництва.[2]

Найдавніше знаходження на мапах — 1787 рік.[3]

У 1862 році в містечку володарському Вейсбахівка була церква та 257 дворів, де жило 1395 осіб.[4]

У 1911 році в містечку Вейсбахівка була Миколаївська церква [2][5], земська школа та жило 2008 осіб.[6]

Зберігся флігель палацу Рахманових-Волконських (арх. Олександр-Едуард Ягн). Нині тут розташована Свято-Миколаївська церква.

До 2019 року було центром Білорічицької сільської ради.

Відомі земляки

ред.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ВРУ. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 13 травня 2019.
  2. а б Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
  5. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 41 та 278 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  6. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 307 з 562.

Джерела

ред.
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання

ред.