Білолобик чорносмугий
| Білолобик чорносмугий | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Aphelocephala nigricincta (North, 1895)[2] | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Xerophila nigricincta North | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Білолобик чорносмугий[3] (Aphelocephala nigricincta) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae).[4] Ендемік центральної Австралії.[5]
Опис ред.
Довжина птаха становить 10 см. Верхня частина тіла і голова сірувато-коричневі. Обличчя біле, обрамлене темною смугою, нижній край якої проходить під очима. Верхня частина грудей сірувата з блакитним відтінком, а нижня біла. Поперек грудей проходить чорна смуга. На боках червонувато-коричневі плями. Дзьоб і лапи чорні. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають світліше забарвлення.[6]
Поширення і екологія ред.
Чорносмугий білолобик є ендеміком центральних районів Австралії. Його ареал простягається від південно-західного Квінсленда до Західної Австралії. Цей вид птахів мешкає в напівпустелях і солончаках, сухих чагарниках і пустищах.
Поведінка ред.
Чорносмугий білолобик харчується безхребетними, яких шукає на землі.
Гніздування відбувається взимку, з липня по вересень. Гніздо кулеподібної форми робиться з сухої трави і має довгий трубчастий вхід. Воно розміщується на землі, серед чагарників і прикрашається квітками і пір'ям.[7] В кладці 3-4 яйця білого кольору з коричневими плямками, розміром 17×13 мм.[8]
Повідомлялося. що чорносмугі білолобики в холодні, зимові ночі впадають в торпор і прокидаються, зігрівшись під вранішніми променями.[9]
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2012). Aphelocephala nigricincta. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ Oberholser, Harry C. (1899). Some Untenable Names in Ornithology. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia. 51 (1): 201–16 [214]. JSTOR 4062499.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 21 January 2019.
- ↑ Australian Biological Resources Study (12 лютого 2010). Species Aphelocephala nigricincta (North, 1895). Australian Faunal Directory. Canberra, Australian Capital Territory: Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 21 лютого 2014.
- ↑ Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide, South Australia: Rigby. с. 154—55. ISBN 0-85179-813-6.
- ↑ Trounson, Donald; Trounson, Molly (1989). Australian Birds (вид. 2nd). PR Books. с. 122. ISBN 1875113193.
- ↑ Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Queensland: self. с. 305. ISBN 0-646-42798-9.
- ↑ Geiser, Fritz; Körtner, Gerhard; Maddocks, Tracy A.; Brigham, R. Mark (2006). S22-4 Torpor in Australian birds (PDF). Acta Zoologica Sinica. 52(Supplement): 405—08. Архів оригіналу (PDF) за 30 червня 2021. Процитовано 26 червня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |