Відкрити головне меню

Іван Петрович Білокінь
Народився 8 квітня 1914(1914-04-08)
Кожанка
Помер 13 січня 1975(1975-01-13) (60 років)
Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність біолог
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів фізіологія рослин
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
У шлюбі з Білокінь Галина Сергіївна
Діти Білокінь Сергій Іванович

Іван Петрович Білокінь (8 квітня 1914, Кожанка — 13 січня 1975) — український радянський фізіолог рослин, історик ботаніки, доктор біологічних наук, професор.

БіографіяРедагувати

Народився 8 квітня 1914 рокув селі Кожанці (тепер селище міського типу Фастівського району Київської області). У 1937 році закінчив Київський університет. Викладав у ньому. У 19471949 роках працював заступником проректора, у 19491951 роках — заступником декана, у 19521956 роках — деканом біолого-ґрунтознавчого факультету Київського університету. У 1968 році захистив докторську дисертацію на тему «Метамерна різноякісність вегетативних і генеративних органів та розвиток рослин».

Паралельно, з 1951 року працював заступником директора, а з 1961 року і до кінця життя — директором Ботанічного саду імені академіка О. В. Фоміна[1].

 
Могила Івана Білоконя

Мешкав в Києві в «Будинку працівників науки» на вулиці Микільсько-Ботанічній, 14/7, квартира 49[2]. Помер 13 січня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діяльністьРедагувати

Основні наукові праці присвячено фізіології рослин та історії природознавства, дослідженням у галузі фізіології водного режиму рослин. Автор понад 300 наукових праць, а також нарисів життя та діяльності К. А. Тимірязєва, М. Г. Холодного, С. Г. Навашина, М. О. Максимовича та інших біологів[3].

У 1959 році брав участь у створенні «Історії Київського університету», автор нарисів про розвиток ботаніки в країнах соціалістичної співдружності[4].

ПриміткиРедагувати