Білогуб Дмитро Климович
Дмитро Климович Білогуб (псевдо.: «Вернигора», «Хорольський»; 1892 — пом. 16 травня 1945, Львів[1]) — український військовий діяч. Підполковник Армії УНР, інспектор кавалерії Військової Округи УПА «ВО-2 «Буг»», організатор відділу кінноти. Активіст українського ветеранського руху у міжвоєнній Польщі.
| Дмитро Климович Білогуб | |
|---|---|
 Поручик Підполковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1892 Хорол |
| Смерть |
16 травня 1945 Львів |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР Українська держава (1941) |
| Національність | українець |
| Псевдо | «Вернигора», «Хорольський» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
УНР Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |
 Армія УНР УПА |
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна Друга світова війна |
| Командування | |
| командир 5-го кінного полку ім. К. Гордієнка Окремої кінної дивізії | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис ред.
Дмитро Білогуб народився в м. Хорол, Полтавської губернії.
Останнє звання у російській армії — поручик.
У березні 1918 р. вступив до Запорізького кінного полку ім. К. Гордієнка Армії УНР, у складі якого брав участь у боях проти більшовиків у 1918—1919 рр.
З червня 1920 р. — помічник командира 1-ї бригади Окремої кінної дивізії Армії УНР.
З 15 квітня 1921 р. — командир 5-го кінного полку ім. К. Гордієнка Окремої кінної дивізії Армії УНР.
У 1940 р. у Варшаві очолював Легіон колишніх старшин Армії УНР.
З 1939 по 1941 роки працював начальником озброєної охорони на цукровому заводі в м. Переворськ (Пшеворськ). Від середини 1941 року працював комендантом Луцької районної поліції, з жовтня 1941 також був керівником «Союзу українських комбатантів» у м. Луцьк (замість М. Швидуна, який пішов з посади через зіткнення інтересів зі владою міста)[2], в середині 1943 року був заарештований за перехід підлеглих в УПА.
З 1943 р. служив в Українській Повстанській армії, був інспектором кавалерії Військової Округи УПА «Буг2» (псевдо — «Вернигора»).
Влітку 1944 із чотою кінноти прикріплений до куреня «Галайда». Відзначився 28 серпня 1944 року в бою УПА із загоном НКВС у с. Карів Сокалальського району Львівської області, був поранений.
Наприкінці жовтня 1944 року вдруге поранений, лікувався у с. Довжні поблизу м. Белза (нині Польща). Там був заарештований львівським НКВС 11 лютого 1945 року. Загинув у в'язниці № 4 Львова.
Дружина полковника була засновником Струсівської капели «Кобзар»[3], померла у 1972 році в с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області.
Джерела ред.
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С 147
- Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного Лубенського імени запорожського полковника М. Залізняка полку//За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9. — С. 208–209
- Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). — Львів. — 2003. — С. 77.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
Примітки ред.
- ↑ Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини: Мат. до біографій // Літопис УПА. Торонто; Л., 2002. Т. 36.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Незборима Нація. Листи, листи, листи…У нашому селі є великий цвинтар. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 5 грудня 2016.