Відкрити головне меню

Микола Васильович Білкун
Білкун Микола Васильович.jpg
Ім'я при народженні Комунар Васильович Білкун
Народився 21 грудня 1928(1928-12-21)
село Привороття Староушицького району
Помер 17 червня 1995(1995-06-17) (66 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк
Alma mater ВНМУ
Мова творів українська
Жанр фейлетон, оповідання, нарис, повість

Мико́ла Васи́льович Білку́н (* 21 грудня 1928, село Привороття, нині Подільське Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — † 17 червня 1995, Київ)  — український прозаїк, письменник-фантаст. Член Спілки письменників України від 1959 року.

БіографіяРедагувати

Микола Васильович Білкун народився 21 грудня 1928 року в селі Привороття Староушицького району (нині село Подільське Кам'янець-Подільського району) в сім'ї вчителя. Правда, при народженні йому дали ім'я Комунар. Закінчив у селі Привороття початкову школу. Під час війни (до 1944 року) жив у селі Чердакли на Заволжі (нині селище міського типу, центр Чердаклинського району Ульяновської області Росії). Там навчався в школі й одночасно працював на торфорозробках. Батько Василь Євтихійович під час війни був замполітом 171-го винищувального авіаційного полку [1]. Загинув 1943 року.

1944 року Микола, якому ще не виповнилося 16 років, добровільно пішов до Радянської армії. Від серпня 1944 року — солдат-зброяр 420-го авіаполку III Білоруського фронту. Далі навчався у Київському військовому училищі самохідної артилерії. Після важкого поранення втратив ногу. Ще у шпиталі почав писати.

1950 року закінчив Вінницьку фельдшерську школу. Працював дільничним фельдшером на Поділлі — в селі Іванівці Барського району Вінницької області. Далі закінчив Вінницький медичний інститут (навчався у 1951—1957 роках).

Фейлетоніст (від 1957 року), заступник відповідального редактора журналу «Перець», заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник».

Друкувався від 1952 року. Першу гумореску «Дорогі гості» опубліковано в «Перці». Перша повість «Валерій Коваленко» (газета «Молодь України», 1955), друга — «Однієї весни» (журнал «Дніпро», 1957).

Перші книжки — збірки гуморесок «Старий друг» (у «Бібліотеці „Перця“») та збірка нарисів «Золоті руки» (обидві — 1955).

20 червня 1992 року відвідав рідне село [2].

РодинаРедагувати

  • Брат Володимир Васильович Білкун (народився 1938 року, помер в липні 2016 року).
  • Дружина Сіма Соломонівна Бланк (1929—2003).
  • Син Сергій Миколайович Білкун (народився 1949 року).
  • Син Олександр Миколайович Білкун (народився 1962 року).

ТвориРедагувати

Окремі виданняРедагувати

  • Сузір'я блакитного верблюда: Фантастичні гуморески — К.: Веселка, 1965.
  • Декамерон Самуїла Окса. — К.: Радянський письменник, 1966.
  • Годованці Сонця: Повість — К.: Веселка, 1968.
  • Багато, багато, багато золота: Фантастико-пригодницька повість-памфлет. — К.: Молодь, 1975.
  • Не та натура: Гумор і сатира — К.: Дніпро, 1976.

Публікації в періодиці та збіркахРедагувати

  • Машина «Чого бажаєте?»: Оповідання // Знання та праця, 1961, № 5 — с.
  • Спаніель містера Дарлінга: Оповідання // Наука і суспільство, 1967, № 5 — с.
  • Вічна молекула: Оповідання // Знання та праця, 1967, № 7 — с.
  • Бензиновий вітамін: Оповідання // Знання та праця, 1968, № 8 — с.
  • Дактилоскопічна балада: Оповідання // Знання та праця, 1971, № 8 — с.
  • Срібляста рибка для тестя: Оповідання // Знання та праця, 1978, № 9 — с.
  • Найперший прокатний пункт: Оповідання // Наука — Фантастика, 1991, № 10 — с.20-21

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати