Відкрити головне меню

Біличі (Іваничівський район)

село в Іваничівському районі Волинської області України

Бі́личі — село в Україні, в Іваничівському районі Волинської області. Населення становить 429 осіб.

село Біличі
Bilychi Ivanychivskyi Volynska-Mykhailivska church-south-west view.jpg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Іваничівський район Іваничівський район
Рада/громада Заболотцівська сільська рада
Код КОАТУУ 0721181802
Основні дані
Засноване 1547
Населення 528
Площа 10,8 км²
Густота населення 29,44 осіб/км²
Поштовий індекс 45351
Телефонний код +380 033449
Географічні дані
Географічні координати 50°39′11″ пн. ш. 24°17′07″ сх. д. / 50.65306° пн. ш. 24.28528° сх. д. / 50.65306; 24.28528Координати: 50°39′11″ пн. ш. 24°17′07″ сх. д. / 50.65306° пн. ш. 24.28528° сх. д. / 50.65306; 24.28528
Середня висота
над рівнем моря
216 м
Місцева влада
Адреса ради 45328, Волинська обл., Іваничівський р-н, с.Заболотці , тел. 25-3-42
Карта
Біличі. Карта розташування: Україна
Біличі
Біличі
Біличі. Карта розташування: Волинська область
Біличі
Біличі
Мапа

Біличі у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

Біличі у документах згадуються під такими назвами: Бєліце, Биличе, Белицьке село. У литовсько-польську добу село певний час належало князям Санґушкам, пізніше князю Михайлу Чарторийському. Також відносилося до родини Чацьких, а від них перейшло до Цєшковських. У 1650 році полки Богдана Хмельницького під проводом гетьмана йшли до Берестечка. Проходячи через Біличі, вони викопали в селі криницю, обклали її дубом. Про це говориться у переказах. На Залонщині насипали вал, зробили засідку на польську шляхту, яка повинна була іти з Сокаля на Володимир-Волинський. Місцеве населення разом із козаками певний час тримали оборону. Наприкінці 19 століття зафіксовано, що у селі було тоді 64 домів і 450 жителів.

У Біличах були такі урочища (назви деяких із них збереглися у мовному вжитку селян і донині): В селі, За річкою, Підгайці, Старе, Корчунок, Червінка, Трохимівка. Ті, що були в полях називалися так: Загуменки, Під Заболотцями, Курилівщина, Кутива, Краків, Вирубанка, Сіножати, Клопіт, Корчунок, Рідне, Городок, Залонщина, Озеро-Човниська, Пастувні, Синидуби, Рудка. Біля села знаходяться такі ліси: Курилівщина, Зарука, Загайниця.

НазваРедагувати

Назва Білич утворилася від особливостей рельєфу чи угідь, або вказує на характер флори чи фауни. У селі було багато білої крейди, білих грибів та білок. Найпоширенішою версією про походження є остання. За розповідями старожилів, колись там, де зараз знаходяться сучасні Біличі, були ліси. Люди були змушені корчувати дерева для того, щоб звільнити місце для своєї садиби та лану. Виявилося, що у тих лісах жила сила-силенна білок, які й стали походжати поруч із селянами. Тому й назвали село «Белицьке», тобто «село білок», Біличі по-сучасному. До речі, і зараз, гуляючи селом, можна зустріти рудохвостих прудких красунь.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 538 осіб, з яких 246 чоловіків та 292 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 528 осіб.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,86 %
російська 0,76 %
білоруська 0,19 %
молдовська 0,19 %

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати