Білин (Закарпатська область)

село Білин
	Герб
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Рахівський район
Громада	Рахівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA21060050020058596
Основні дані
Засноване	1947 (77 років)
Населення	1746 осіб
Площа	0,400 км²
Густота населення	4370 осіб/км²
Поштовий індекс	90643
Телефонний код	+380 3132
Географічні дані
Географічні координати	48°06′40″ пн. ш. 24°15′15″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	503 м
Водойми	р. Чорна Тиса
Найближча залізнична станція	Білин
Місцева влада
Адреса ради	90643, с. Білин, 208А
Карта
	Білин
	Білин
Мапа
	Білин у Вікісховищі

Бі́лин (угор. Bilin) — село Україні, у Рахівській міській громаді Рахівського району Закарпатської області. Населення становить 1746 осіб.

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Білин.

Географії ред.

Село Білин розташоване по обох берегах Чорної Тиси, за 9 км від Рахова.

У селі струмки Білинський та Терентин впадають у річку Чорну Тису.

Назва ред.

Давні перекази говорять, що на території села в той час поселився пастух на прізвище Білий. Власне, від його прізвища і походить назва села. Інша легенда розповідає, що в давнину для того, щоб одягнути родину, господарям самим потрібно було ткати полотно. Люди відбілювали його, розстелюючи на полі і воно біліло від сонця. І тому назвали люди село «Білин». Згідно ще одного переказу, на полонині, що знаходиться біля села, паслося багато білих овець, від чого, власне, й походить назва Білин.

Назва села в різні роки: 1796-9 — Bilen (MTH. 106), 1804 — Bjlen (Korabinszky), 1828 — Bilin, Bilen (Nagy 200), 1838 — Bilíny (Schem. 55), 1851 — Bilen (Fényes 1: 134), 1863 — Білинъ (Sebestyén 2008: 217), 1877 — Bilin (Hnt.), 1892 — Bilin (Bilen) (Hnt.), 1898 — Bilin (Hnt.), 1913 — Bilin (Hnt.), 1925 — Bilin nad Tisou, Bilina, 1930 — Bělin (ComMarmUg. 19), 1944 — Bilin, Билинъ (Hnt.), 1983 — Білин, Белин (ZO).

Присілки ред.

Присілки об'єднані з селом Білин 15 квітня 1967 року рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155.

Штивірський

Перша згадка у ХІХ столітті.

Дуднячий

Місцеву муровану церкву Різдва Іоана Хрестителя освячено 7 липня 2004 року, а наріжний камінь задовго до того освячував ще владика Іоан Семедій. Храм стоїть у присілку Дуднячий (назва походить від місцевого потічку). Служить тут отець Юрій Ролюк. Землю під храм (0,035 га) придбав і пожертвував Микола Копич. До 24 грудня 2000 року витягли стіни. Доти молилися в залі чекання на місцевій залізничній станції. Дерев'яний вівтар вирізьбив Михайло Приймич, він же виконав також люстру, яку прикрасила квітковими розписами Леся Приймич. Фігурні вікна виконав Юрій Михальчич з Нересниці.

Циганський

Перша згадка у ХІХ столітті.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1639 осіб, з яких 789 чоловіків та 850 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1745 осіб.^[2]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	99,37 %
російська	0,46 %
молдовська	0,17 %

Храми ред.

Церква св. арх. Михайла (1870) ред.

У селі стоїть дерев’яна церква, що належить за стилем до середньогуцульських церков. Цей термін ввели чеські дослідники, що вивчали дерев’яну архітектуру в Карпатах у першій половині XX ст. Термін досить умовний, бо йдеться про церкви, розміщені в південно-західній (закарпатській) частині Гуцульщини, а всі класичні п’ятизрубні гуцульські церкви розташовані в північній частині Гуцульщини.

Ознаки цього стилю такі: споруда має базилічну форму головного об’єму, що включає бабинець, наву і вівтар. Східна частина нави має бокові прирощення, завдяки яким церква набуває в плані форми латинського хреста. Невелика башта над входом завершена чотиригранним шатром. Два або чотири стовпи акцентують вхід, але не утворюють ґанку. Вікна досить великі, дах не має виносу на головному фасаді й утворює під баштою трапецієподібний фронтон. Біля церкви, як правило, стоїть восьмистінна, шестистінна або чотиристінна дзвіниця, вкрита шатром.

Церква на світлині має і свої особливості – восьмигранну вежу над бабинцем, увінчану кулястою банею з главкою.

Спочатку церква була вкрита дерев’яним ґонтом, потім, близько 1930 року — етернітом, а протягом останнього десятиріччя її повністю оббито бляхою. Бляхою вкрито і каркасну дзвіницю, що стоїть на північний захід від церкви.

Сьогодення ред.

Роботи Доробана

Церква

Родзинкою Білина є макети різних храмів, виготовлені народними майстрами-різьбярами.

Сільською радою ініційована робота по відновленню форелевого господарства, зруйнованого паводком; благоустрою мінерального джерела «Буркут» (див. «Джерело № 2»), а також по залученню мешканців села до розвитку сільського зеленого туризму.

Білинська ГЕС — діюча мала дереваційна гідроелектростанція в Закарпатській області, перша з новозбудованих малих ГЕС у Карпатах. Розташована на потічку Ільмин. Білинська ГЕС стала до ладу в травні 2006 року. Перепад висоти між нижнім і верхнім б'єфами становить 100 м. Вода з потоку Ільмин, притока річки Чорна Тиса, відводиться 3-х кілометровою трубою діаметром 0,8 м на турбіну через металеві ґрати в руслі.

На ГЕС встановлено людино-машинна взаємодія за допомогою якого оператор може керувати, а також корегувати роботу гідроелектростанції. Робота гідроелектростанції запрограмована на логічному контролері, станція працює в повністю автономному режимі, також передбачено ручний режим роботи.

Лісове господарство «Кроце» функціонувало з 1929 року, на околицях селища знаходяться 6 джерел мінеральної води, а також форелеве господарство.

2020 року в селі Білин побудована сміттє-сортувальна станція^[4]