Білин (Закарпатська область)

Бі́лин (угор. Bilin) — село в Україні, у Закарпатській області, Рахівській міській громаді Рахівського району. Населення становить 1746 осіб.

село Білин
Bilyn rah gerb.png
Герб
Білин.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Рахівський район
Громада Рахівська міська громада
Код КОАТУУ 2123680501
Основні дані
Засноване 1947
Населення 1746
Площа 0,400 км²
Густота населення 4370 осіб/км²
Поштовий індекс 90643
Телефонний код +380 3132
Географічні дані
Географічні координати 48°06′40″ пн. ш. 24°15′15″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
503 м
Водойми Чорна Тиса
Місцева влада
Адреса ради 90643, с.Білин, 208А
Карта
Білин. Карта розташування: Україна
Білин
Білин
Білин. Карта розташування: Закарпатська область
Білин
Білин
Мапа

CMNS: Білин у Вікісховищі

Згадки: 1796-9: Bilen (MTH. 106), 1804: Bjlen (Korabinszky), 1828: Bilin, Bilen (Nagy 200), 1838: Bilíny (Schem. 55), 1851: Bilen (Fényes 1: 134), 1863: Бiлинъ (Sebestyén 2008: 217), 1877: Bilin (Hnt.), 1892: Bilin (Bilen) (Hnt.), 1898: Bilin (Hnt.), 1913: Bilin (Hnt.), 1925: Bilin nad Tisou, Bilina, 1930: Bělin (ComMarmUg. 19), 1944: Bilin, Билинъ (Hnt.), 1983: Білин, Бeлин (ZO)

ГеографіїРедагувати

Невелике село Білин розміщене по обох берегах Чорної Тиси, за 9 км від Рахова.

У селі струмки Білинський і Терентин впадають у річку Чорну Тису.

ІсторіяРедагувати

Засноване у ХVІІ-XVIII ст. Давні перекази говорять, що на території села в той час поселився пастух на прізвище Білий. Власне, від його прізвища і походить назва села. Інша легенда розповідає, що в давнину для того, щоб одягнути родину, господарям самим потрібно було ткати полотно. Люди відбілювали його, розстелюючи на полі і воно біліло від сонця. І тому назвали люди село «Білин».

А згідно ще одного переказу, на полонині, що знаходиться біля села, паслося багато білих овець, від чого, власне, й походить назва Білин.

Церква св. арх. Михайла. 1870.

У селі стоїть дерев’яна церква, що належить за стилем до середньогуцульських церков. Цей термін ввели чеські дослідники, що вивчали дерев’яну архітектуру в Карпатах у першій половині XX ст. Термін досить умовний, бо йдеться про церкви, розміщені в південно-західній (закарпатській) частині Гуцульщини, а всі класичні п’ятизрубні гуцульські церкви розташовані в північній частині Гуцульщини.

Ознаки цього стилю такі: споруда має базилічну форму головного об’єму, що включає бабинець, наву і вівтар. Східна частина нави має бокові прирощення, завдяки яким церква набуває в плані форми латинського хреста. Невелика башта над входом завершена чотиригранним шатром. Два або чотири стовпи акцентують вхід, але не утворюють ґанку. Вікна досить великі, дах не має виносу на головному фасаді й утворює під баштою трапецієподібний фронтон. Біля церкви, як правило, стоїть восьмистінна, шестистінна або чотиристінна дзвіниця, вкрита шатром.

Церква на світлині має і свої особливості – восьмигранну вежу над бабинцем, увінчану кулястою банею з главкою.

Спочатку церква була вкрита дерев’яним ґонтом, потім, близько 1930 р. – етернітом, а протягом останнього десятиріччя її повністю оббито бляхою. Бляхою вкрито і каркасну дзвіницю, що стоїть на північний захід від церкви.

Штивірський

Штивірський - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Білин рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Згадка у ХІХ столітті


Дуднячий

Дуднячий - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Білин  рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Місцеву муровану церкву Різдва Іоана Хрестителя освячено 7 липня 2004 р., а наріжний камінь задовго до того освячував ще владика Іоан Семедій.  Стоїть храм у присілку Дуднячий (назва – від місцевого потічку). Служить тут о. Юрій Ролюк Землю під храм (три з половиною сотки) купив і пожертвував Микола Копич.  До 24 грудня 2000 р. витягли стіни. Доти молилися в залі очікування на місцевій залізничній станції. Дерев’яний олтар вирізьбив Михайло Приймич, він же виконав і люстру, яку прикрасила квітковими розписами Леся Приймич. Фігурні вікна виконав Юрій Михальчич з Нересниці.

Циганський

Циганський - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Білин рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Згадка у ХІХ столітті

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1639 осіб, з яких 789 чоловіків та 850 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1745 осіб.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,37 %
російська 0,46 %
молдовська 0,17 %

СьогоденняРедагувати

 
Церква
 
Роботи Доробана

Родзинкою Білина є макети різних храмів, виготовлені народними майстрами-різьбярами.

Сільською радою ініційована робота по відновленню форелевого господарства, зруйнованого паводком; благоустрою мінерального джерела «Буркут» (див. «Джерело № 2»), а також по залученню мешканців села до розвитку сільського зеленого туризму.

Білинська ГЕС — діюча мала дереваційна гідроелектростанція в Закарпатській області, перша з новозбудованих малих ГЕС у Карпатах. Розташована на потічку Ільмин. Білинська ГЕС стала до ладу в травні 2006 року. Перепад висоти між нижнім і верхнім б'єфами становить 100 м. Вода з потоку Ільмин, притока річки Чорна Тиса, відводиться 3-х кілометровою трубою діаметром 0,8 м на турбіну через металеві ґрати в руслі.

На ГЕС встановлено людино-машинна взаємодія за допомогою, якого оператор може керувати, а також корегувати роботу гідроелектростанції. Робота гідроелектростанції запрограмована на програмованому логічному контролері, станція працює в повністю автономному режимі, також передбачено ручний режим роботи.

Лісове господарство «Кроце» функціонувало з 1929 року, на околицях селища знаходяться 6 джерел мінеральної води, а також форелеве господарство.

2020 року у селі Білин побудована сміттє-сортувальна станція[4]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Погода в селі Білин