Біла Церква (Тячівський район)

село Біла Церква
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Тячівський район
Громада	Солотвинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21080110020020640
Основні дані
Населення	3024
Площа	11,10 км²
Густота населення	272 осіб/км²
Поштовий індекс	90614
Телефонний код	+380 3132
Географічні дані
Географічні координати	47°57′ пн. ш. 23°56′ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	281 м
Місцева влада
Адреса ради	90614, с. Біла Церква, вул. Жовтнева
Карта
	Біла Церква
	Біла Церква
Мапа
	Біла Церква у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Біла Церква (значення).

Бі́ла Церква (рум. Biserica Alba) — село в Солотвинській селищній громаді Тячівського району Закарпатської області України.

Історія ред.

Перша згадка про Білу Церкву як поселення Feyreghaz (тоже: Tiszafejéregyháza) в історичних документах відноситься до 1363 р., хоча, за свідченнями істориків, тут знайдена стоянка раннього палеоліту (100 — 40 тис. років до н. е.). За сто метрів на північ від Білої Церкви, на південному схилі мисоподібного уступу — місцезнаходження мустьєрського часу. Документи археологічної експедиції (група археологів з Ужгородського національного університету у співпраці зі спеціалістами з Бухареста) показують, що на території села знаходилося дакійське поселення.

Село дістало назву на честь монастиря «Біла Церква», руїни якого збереглися до сьогодні на східній окраїні, і називаються Монастирище. Монастир східного обряду у Білій Церкві був споруджений ще у 1000 р. на високому пагорбі, що захищало тогочасних монахів від негараздів. Але війни, що переважно виникали у краї, поступово привели до руйнації монастиря. Засновницею монастиря вважають княгиню, яка була жінкою Драгома. Нині на тому місці, де колись був зведений цей найстаріший у Закарпатті монастир, стоїть хрест, який можна побачити здалеку.

Демографія ред.

Етнічна карта області за переписом 2001 року.

Українці

Угорці

Румуни

змішано Українці і Росіяни

Основним населенням є румуни.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2873 особи, з яких 1397 чоловіків та 1476 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3029 осіб.^[2]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
румунська	96,99 %
українська	1,26 %
російська	0,99 %
молдовська	0,17 %
угорська	0,13 %
вірменська	0,03 %
німецька	0,03 %
польська	0,03 %
інші	0,37 %

Релігія ред.

Храм Вознесіння Господнього. 1898.

У 1751 р. згадують дерев’яну церкву Вознесіння з недавно поставленою вежею, з усіма образами, з двома дзвонами, посвячену вікарієм Л. Бачинським.

Тоді ж згадують муровану церкву віком 700 (?) років, наполовину знищену водами Тиси, яку дала збудувати якась княгиня Драгома. Вдруге дерев’яну церкву згадано в 1801 р.

Зараз у селі стоїть мурована базилічна церква. Церкву повернуто греко-католикам у 1991 р. Останній ремонт проведено в 1993 р.

Збереглася легенда про давній монастир у Білій Церкві. Його збудували на високому березі ріки Тиси, щоб вода не знищила берег, і вода відступила. З часом монастир розібрали. Історичні згадки про монастир сягають XIV ст., а заснував його Драгомир із сестрами, які “фундували і Грушівську обитель”. У 1788 р. монастир мав кам’яну церкву.

Свідки Єгови та православні. У наш час^[коли?] в селі Біла Церква налічується 2 комплекси залів Царства та 1 церква.

Особистості ред.

Народилися ред.

Григорій Мойш, український політичний діяч, священик, депутат Сойму Карпатської України.

Туристичні місця ред.

- стоянка раннього палеоліту (100 — 40 тис. років до н. е.).

- місцезнаходження мустьєрського часу.

- Документи археологічної експедиції (група археологів з Ужгородського національного університету у співпраці зі спеціалістами з Бухареста) показують, що на території села знаходилося дакійське поселення.

- Село дістало назву на честь монастиря «Біла Церква», руїни якого збереглися до сьогодні на східній окраїні, і називаються Монастирище.