Орест Білак (* 1926 с. Багна, тепер Вижницька міська громада, Вижницький район, Чернівецька область — 22 серпня 2021, м. Ліон, Франція) — український військовий діяч часів Другої світової війни, учасник Похідної групи ОУН-М «Буковинський курінь» (1941), учасник 115-го батальйону шуцманшафту[1] (1942—1944), вояк Французького Руху опору (1944), кавалер Ордену Почесного легіону.

Білак Орест
Загальна інформація
Народження 1926(1926)
с.Багна, тепер Вижницька міська громада, Вижницький район, Чернівецька область
Смерть 22 серпня 2021(2021-08-22)
Ліон, Франція Франція
Національність українець
Військова служба
Вид ЗС Буковинський курінь ОУН (м) (1941)
115-й батальйон шуцманшафту (1942-1944)
2-й Український батальйон ім. Тараса Шевченка (1944)
Французький іноземний легіон (1945)
Нагороди та відзнаки
Французький Хрест бійця (1930)Медаль «Подяка нації»
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Воєнний хрест 1939—1945
Військова Медаль (Французька Республіка)
Військова Медаль (Французька Республіка)

Життєпис ред.

Народився у селі Багна, тепер Вижницька міська громада, Вижницький район, Чернівецька область.

У 1941 році вступив до Буковинського куреня, у складі якого потрапив до окупованого німцями Києва.

Після примусового розпуску куреня у 1941 вступив до 115-батальйону шуцманшафту. На початку 1942-го у складі батальйону переїхав до Білорусі для боротьби проти комуністичних партизан. У 1944 році німецьке командування ухвалило рішення відправити український підрозділ у Францію для боротьби проти загонів Руху опору. Там разом із усім батальйоном перейшов на бік Французького Руху опору та воював у складі 2-го Українського батальйону імені Тараса Шевченка.

Згодом підписав контракт із Французьким іноземним легіоном, у складі якого воював на території Німеччини. Отримав осколкове поранення у ногу, внаслідок чого її довелося ампутувати.

Після реабілітації в 1946 році оселився у місті Ліон, де за еміграції початку 20 століття сформувалася українська громада. Там він одружився з дівчиною Василиною, яка походила із сусіднього села. Працював кравцем, збирав документальну, фотографічну і мемуарну інформацію про Буковинський курінь.

Похований у передмісті Ліона Віллербані[2].

Родина ред.

У подружжя народилося четверо дітей. Син Білак Юрій відомий фотограф, автор багатьох виставок в Україні та світі.

Примітки ред.

  1. ПІСЛЯ РОЗГРОМУ КУРЕНЯ. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 8 вересня 2021.
  2. Стало відомо, де та коли відбудеться прощання з героєм Буковинського куреня. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.

Посилання ред.