Бійчик (техніка)
Бі́йчик[1], також бойо́к[2], заст. клю́па[3] — елемент механізму або машини (верстата, інструмента), що передає вдарну дію. Бійчиками зовуться обидві вдарні поверхні. Бійчик, як правило, є монолітною деталлю.
Застосування бійчика ред.
Бійчик застосовують, коли неможливо надати потрібних міцнісних та інших властивостей тим елементам конструкції, які мали б здійснювати вдарну дію без бійчика, та/або коли вимагається часта заміна деталі у зв'язку з її звичайним зносом.
Примітки ред.
- ↑ https://classes.ru/all-ukrainian/dictionary-ukrainian-russian-polytechnical-term-4951.htm Українсько-російський політехнічний словник
- ↑ Бойок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Клюпа // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерело ред.
- «Боёк» [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.] на dic.academic.ru