Відкрити головне меню

Володи́мир Єго́рович Біжко́ (нар. 1921 — пом. 2006) — радянський військовий льотчик-штурмовик часів Другої світової війни, командир авіаційної ланки 92-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія 5-го штурмового авіаційного корпусу 5-ї повітряної армії), гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу (1946).

Володимир Єгорович Біжко
Біжко Володимир Єгорович.jpg
Народження 3 квітня 1921(1921-04-03)
Загризове
Смерть 3 липня 2006(2006-07-03) (85 років)
Самара
Поховання Самара
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif штурмова авіація
Роки служби 1940—1946
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank major infobox.svg Майор авіації
Формування 92-й гв. шап
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

ЖиттєписРедагувати

Народився 3 квітня 1921 року в селі Загризовому, нині Борівського району Харківської області, в селянській родині. Українець.

Навесні 1930 року його родина, як куркульська, згідно з рішенням загальних зборів СОЗу, підлягала примусовому виселенню на Соловки. У 1933 році під час Голодомору втратив обох батьків і сестру. Дістався Харкова, де був безпритульним. Під час облави спійманий і доправлений до дитячої трудової колонії А. Макаренка на Холодній горі. Згодом був переведений до дитячого будинку при колгоспі села Лазірки Полтавської області. Здобув неповну середню освіту. У 1938 році вступив до Слов'янського залізничного технукуму (Донецька область), де закінчив два курси. Одночасно навчався в місцевому аероклубі.

Влітку 1940 року призваний до лав РСЧА й направлений на навчання до Ворошиловградської військової авіаційної школи пілотів, яку закінчив влітку 1943 року. Після проходження курсів перепідготовки на штурмовик Іл-2, направлений на фронт.

Учасник німецько-радянської війни з 13 вересня 1943 року. Воював на 1-му та 2-му Українських фронтах. Член ВКП(б) з 1944 року.

Всього за роки війни командир авіаційної ланки 92-го гвардійського штурмового авіаційного полку гвардії лейтенант В. Є. Біжко здійснив 143 вдалих бойових вильоти на літакові Іл-2 на штурмовку скупчень військової техніки і живої сили супротивника.

У 1946 році гвардії майор В. Є. Біжко вийшов у запас. У 1947 році закінчив курси пілотів цивільного флоту. Літав на Лі-2. Працював у Бугуруслані, Читі, Іркутську. З 1954 року мешкав у Самарі й до 1991 року працював керівником польотів у аеропорту Курумоч Волзького району.

Помер 3 липня 2006 року.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за відвагу і героїзм, виявлені в роки німецько-радянської війни, гвардії лейтенантові Біжку Володимиру Єгоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 9004).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора (05.09.1944, 31.12.1944), Олександра Невського (13.06.1945), Вітчизняної війни 1-го (30.12.1943, 11.03.1985) та 2-го (24.05.1944) ступенів і медалями.

ПосиланняРедагувати