Бігарій Емануїл
Емануїл Бігарій (14 грудня 1854, с. Белжа — 4 жовтня 1934, м. Пряшів) — український священик (прелат), один із визначних українських громадських діячів Закарпаття, голова й засновник філії українського товариства «Просвіта» у Пряшеві.
| Бігарій Емануїл | |
|---|---|
| Народився |
14 грудня 1854 Белжа, Кошиці-околиця, Кошицький край, Словаччина |
| Помер |
4 жовтня 1934 (79 років) Пряшів, Чехословаччина |
| Діяльність | громадський активіст, греко-католицький священник |
Біографія ред.
Закінчив духовну семінарію в Будапешті (1878), 18 1878 року прийняв сан священника. Служив настоятелем храму в селах Велика Поляна (1879—1894), Пчолинне (1896—1911), м. Бардіїв (1911–1923); був духівником духовної семінарії у Пряшеві, від 1923 року — канонік.
Співзасновник та керівник українського товариства «Просвіта» (1930). Ініціатор заснування газети «Рускоє слово» (1924).
Автор нарисів про О. Духновича, І. Кизака, «Із Пряшева до Рима і назад», оповідання «Єден святий вечір під Бескидом» (1931), перекл. з угор. «Кроваві квіти» (1930). Пропагував творчість Тараса Шевченка та Івана Франка.
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |