Відкрити головне меню

Павло Никонович Бібіков (27 грудня 1903 року, с. Криничне, Охтирський повіт, Харківська губернія, нині Тростянецький район, Сумська область — 18 березня 1985 року, Ленінград) — радянський військовий діяч, генерал-майор (20 квітня 1945 року[1]).

Бібіков Павло Никонович
Народження 27 грудня 1903(1903-12-27)
Криничне, Тростянецький район, Україна
Смерть 18 березня 1985(1985-03-18) (81 рік)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання генерал-майор
Командування 19th Guards Rifle Division[d]
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня орден Кутузова II ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Бібіков Павло Никонович у Вікісховищі?

Зміст

ПоходженняРедагувати

Павло Никонович Бібіков народився 27 грудня 1903 року в селі Криничне нині Тростянецького району Сумської області. Українець[2].

Військова службаРедагувати

Довоєнний часРедагувати

У вересні 1920 року був призваний до лав Червоної армії і направлений червоноармійцем до 4-ї Туркестанської бригади (Туркестанський фронт).

У листопаді 1921 року був направлений на навчання на піхотні командні курси, дислоковані в Ашхабаді, після закінчення яких у червні 1923 року був направлений до 11-го стрілецького полку (4-я стрілецька дивізія), де служив на посадах командира відділення, взводу та роти. З травня по липень 1925 року брав участь у бойових діях проти басмачів на території Східної Бухари. У серпні 1925 року був направлений на навчання до Київської об'єднаної військової школи, після закінчення якої з серпня 1927 року служив на посадах командира взводу і роти у складі 241-го стрілецького полку (81-я стрілецька дивізія).

У червні 1930 року був направлений на навчання у Військову академію імені М. В. Фрунзе, після закінчення якої у травні 1933 року був призначений на посаду помічника начальника 1-го відділу штабу 24-ї стрілецької дивізії (Уральський військовий округ), а в квітні 1934 року — на посаду начальника 1-го відділу штабу 70-ї стрілецької дивізії (19-й стрілецький корпус, Ленінградський військовий округ). У жовтні 1937 року — на посаду начальника 1-го відділу штабу 19-го стрілецького корпусу, а в квітні 1938 року — на посаду секретаря заступника наркома оборони СРСР, а в січні 1939 року — на посаду заступника начальника і начальника 1-го відділу Керуючого справами при НКО СРСР.

Радянсько-німецька війнаРедагувати

З початком війни перебував на колишній посаді.

У жовтні 1941 року був призначений на посаду начальника штабу 53-ї стрілецької дивізії, яка брала участь в оборонних бойових діях на північний захід від Серпухова, у контрнаступі під Москвою, а потім у наступі на малоярославецькому і юхновському напрямках.

У квітні 1942 року був призначений на посаду начальника штабу 5-го гвардійського стрілецького корпусу, який брав участь в оборонних і наступальних бойових діях в районі міст Сухиничі, Великі Луки, Духовщина, Вітебськ. В період з 7 по 18 серпня 1943 року виконував обов'язки командира корпусу і 31 серпня повернувся на посаду начальника штабу корпусу.

У березні 1944 року був призначений на посаду командира 19-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка брала участь у бойових діях у ході Вітебсько-Оршанської, Каунаської, Мемельської, Інстербургсько-Кенігсбергзької і Кенігсберзької наступальних операцій.

Після закінчення війни дивізія на чолі Бібікова була передислокована Далекий Схід і під час радянсько-японської війни брала участь у бойових діях у ході Хінгано-Мукденської наступальної операції.

За вміле командування дивізією в боях з японськими військами генерал-майор Павло Никонович Бібіков був представлений до звання Героя Радянського Союзу, однак нагороджений орденом Червоного Прапора.

Післявоєнна кар'єраРедагувати

У вересні 1945 року був звільнений від займаної посади, після чого перебував у розпорядженні Головного управління кадрів НКО і в лютому 1946 року був направлений на навчання у військову академію ним. К. Е. Ворошилова, після закінчення якої з лютого 1948 року перебував у розпорядженні Управління зовнішніх зносин Генштабу Збройних сил СРСР і потім був призначений на посаду військового радника Болгарської народної армії, а в квітні 1951 року був призначений на посаду командира 10-го гвардійського стрілецького корпусу (Одеський військовий округ).

З липня 1953 року служив у Вищому військово-педагогічному інституті на посадах начальника кафедри загальної тактики і родів військ і кафедри військових дисциплін, а у серпні 1958 року був призначений на посаду начальника кафедри військових дисциплін Військово-медичної академії імені С. М. Кірова.

Генерал-майор Павло Никонович Бібіков у червні 1966 року вийшов у запас.

Помер 18 березня 1985 року в Ленінграді. Похований на Богословському кладовищі (Санкт-Петербург).

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дивизией командовали. 19-я гвардейская стрелковая дивизия. Воронежский государственный университет. 2011-09-15. Архів оригіналу за 2012-08-28. Процитовано 2011-09-16. 
  2. Наградной лист. Бибиков, Павел Никонович. Подвиг народа. 1945-08-22. Архів оригіналу за 2017-12-23. Процитовано 2017-12-23. (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 1. — С. 78—79. — ISBN 5-901679-08-3. 
  • Басик И. И., Введенский Б. А. и др. I. Командиры стрелковых, горнострелковых корпусов, Сталинградского корпуса народного ополчения / Бибиков Павел Никонович // Великая Отечественная: Комкоры. — Военный биографический словарь. — М.: Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 1. — 672 с. — 3000 экз. — ISBN 5-901679-11-3.

ПосиланняРедагувати