Відкрити головне меню

Бібліотека-філія № 2 імені Л. Українки (Євпаторія)

Бібліотека-філія № 2 імені Л. Українки — міська доросла бібліотека Євпаторії. Кількість читачів — 2 400 чоловік. Режим роботи з 10.00 до 17.00, вихідний день неділя та п'ятниця.

Бібліотека-філія № 2 імені Л. Українки
Країна: Flag of Ukraine.svg Україна
Тип: публічна
Розташування Євпаторія
Адреса Evpatoria Emblem.png Євпаторія,
Вулиця Інтернаціональна, 149
Заснована на початку 1980-х рр.
Читачів: ~ 2 400
Директор: Людмила Станіславівна Іжаковська

ІсторіяРедагувати

Бібліотека-філія № 2 відкрилася на початку 1980-х рр. і значилася тоді під номером 10. Працювали в ній завідуюча Н. В. Спасова, бібліотекарі В. В. Нечитайло, А. Пашкова, Тамара Миколаївна Гузева. Понад 2 400 осіб були постійними читачами бібліотеки. Валентина Нечитайло була захопленим людиною, яка щиро, за покликом душі, намагався прищепити читачам любов до усного та письмового українського слова. Вона пропагувала серед відвідувачів бібліотеки класичні та сучасні твори українських прозаїків і поетів, книги з історії та культури українського народу

У 1984 році, коли в місті став впроваджуватися новий метод обслуговування — бригадний абонемент, бібліотека уклала договір зі БМУ-3. Зміцнювалися контакти з МПТУ-19. Здійснювала керівництво бібліотекою Катерина Каранатовна Адашкіна. З часом, коли бібліотека змінила адресу і стала філіалом № 2 ім. Л. Українки, одним з головних напрямів її діяльності стала популяризація української мови та літератури. Нова завідуюча Броніслава Йосипівна Іжаковська налагодила дружні відносини з євпаторійським товариством «Просвіта», зі школою № 15, з військовою частиною № 2370.

Традиції українського просвітництва продовжує в наш час[коли?] завідуюча бібліотекою Людмила Станіславівна Іжаковська. Протягом року проводяться заходи, присвячені знаменним подіям в українській історії та культурі: дні вшанування Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, святкування Дня незалежності України та Дня української Конституції. Постійними учасниками масштабних бібліотечних заходів є не тільки євпаторійські «просвітяни», а й представниці «Національної спілки українок».

ДжерелаРедагувати