Бєлявський Олександр Васильович

Олександр Бєлявський
Народився 1832(1832)
Смоленська губернія, Російська імперія
Помер 1901(1901)
Країна Російська імперія
Alma mater Санкт-Петербурзький університет
Галузь освіта
Заклад Глухівський учительський інститут
Посада директор Глухівського учительського інституту (18741894)
Нагороди
  • Орден Святої Анни 1 ступеня
  • Орден Святого Володимира 3 ступеня
  • Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Олександр Бєлявський (1832, Смоленська губернія, Російська імперія1901) — перший директор Глухівського учительського інституту (нині — Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка) (18741894).

ЖиттєписРедагувати

Народився 1832 р. на Смоленщині в сім’ї священика.

1855 р. або 1858 р. закінчив Петербурзький Головний педагогічний інститут.

На службі з 1858 р.

Певний час працював у Гатчинському сирітському інституті.

У подальшому працював у Сімферопольській гімназії, Штурманському училищі, І-му Московському кадетському корпусі, був директором Гельсингфорської гімназії (нині – м. Гельсінкі, Фінляндська Республіка).

Напередодні переведення в Глухів був інспектором народних училищ у Кам’янці-Подільському (нині – місто Кам’янець-Подільський, Хмельницька область).

26 липня 1874 р. затверджений директором Глухівського учительського інституту.

На посаді директора О.В. Бєлявському вдалося розв’язати низку серйозних проблем в інституті, зокрема забезпечити навчальний заклад відповідною матеріальною базою (від матраців та посуду для студентів до квартирних грошей для викладачів), організувати новаторську методику підготовки майбутніх учителів, у тому числі започаткувати зразкову школу, що стала для них своєрідною лабораторією, організувати викладання у виші з 1880 р. німецької мови.

Водночас не можна не згадати і про те, що як керівник учительського інституту О.В. Бєлявський втілював у життя урядову політику «обрусіння краю», а відтак обмежував будь-які прояви українофільства у викладацькому й студентському середовищах. Так, 1877 р. за підозрою у сприянні та симпатії громадському руху були переведені з інституту в інші навчальні заклади викладачі російської мови І. Житецький та історії Є. Діяконенко. Замість них за ініціативою окружного правління або й директора були запрошені випускники Санкт-Петербурзької й Київської духовних академій. Ймовірно, саме така необдумана кадрова політика сприяла виникненню конфліктів між керівництвом вишу, викладачами та студентами на межі 1870-ті1880-х рр.

28 вересня 1884 р. О.В. Бєлявському після 25 років державної служби призначили пенсію в розмірі 800 руб. на рік, але при цьому залишили на посаді директора. Звільнено його було міністром освіти 22 вересня 1893 р. з пенсією 1120 рублів.

Дослужився О.В. Бєлявський на дер­жавній службі до чину дійсного статського радника. Нагороджений був орденами св. Анни (1875), св. рівно­апостольного Володимира ІІІ ст. (1880), «за отлично-учередную службу и особые труды» св. Станіслава І ст. (1889).

Помер 1901 р.

ДжерелаРедагувати

  • АЛЬМАНАХ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ СЛАВИ. Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (1874–2019) / гол. ред. Курок О. І. – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада», 2019. – 196 стор.

ПосиланняРедагувати