Відкрити головне меню

Бялеґа (пол. Białęga, Białąga, Krzywaśń w polu żółtym) - шляхетський герб. Даний вид виділяють Островський[1], Орґелбранд[2], Бонецький[3] і Гайль[4], в той час як Йозеф Шиманський[5] і Францішек Пекосинський[6] вважають його варіантом герба Дружина.

Бялеґа
POL COA Białęga.svg
Деталі
Носій Бєчовських (Biechowski)
Використання 1 рід

Зміст

Опис гербаРедагувати

Опис з використанням принципів блазонування, запропонованих Альфредом Знамієровським[7]:

За словами Островського[8], Орґелбрандa[9], а за Островським і Гайлем[10]: у золотому полі срібна річка (щодо клейноду інформації немає).

Адам Бонецький помістив малюнок, на якому герб збігається з Дружиною (в тому числі кольорами і клейнодом), що, однак, знаходиться в протиріччі з його цитатою Crzywasz in campo flaveo, тобто krzywaśń w polu żółtym[11].

ІсторіяРедагувати

Бонецький називає сім'ю Бєчовських з Бєчова. Ян Длогуш, а за ним і більш пізні геральдисти, локалізував Бєчовських у сандомирщині і краківщині герба Oгоньчик, між тим, запис судової справи від 1473 року вказує, що спадкоємці Бєчовських з Віслянщини належали до гасла Бялаґі. Згадуються Стефан з Бєчова та Іван з Желехова, обидва з віслянського повіту і вони стверджували, що належать до гасла Бяланґa герба Crzywasz in campo flaveo[12].

Бонецьких згадує Войцеха з Biechowa, управителя королівського 1339 року; швидше за все, той же Войцех повинен був бути королівським казначеєм 1334 року[13].

Гербовий рідРедагувати

Відома лише одна сім'я гербового роду: Бєчовських (Biechowski).

ДжерелаРедагувати

  • Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.

ПриміткиРедагувати

  1. Juliusz Karol Ostrowski: Księga herbowa rodów polskich. T. 2. Warszawa: Główny skład Księgarnia Antykwarska B. Bolcewicza, 1897, s. 21.
  2. Samuel Orgelbrand: Encyklopedia Powszechna. Warszawa: 1898.
  3. Adam Boniecki: Herbarz polski. T. 1: Aaron - Boniccy. Warszawa: skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899, s. 200.
  4. Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 33. ISBN 978-83-60597-10-1.
  5. Józef Szymański: Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego. Warszawa: PWN, 1993, s. 116-117. ISBN 83-01-09797-3.
  6. Franciszek Piekosiński: Heraldyka polska wieków średnich. Kraków: Akademia Umiejętności, 1899, s. 46.
  7. Alfred Znamierowski, Paweł Dudziński: Wielka księga heraldyki. Warszawa: Świat Książki, 2008, s. 104-108. ISBN 978-83-247-0100-1.
  8. Juliusz Karol Ostrowski: Księga herbowa rodów polskich. T. 2. Warszawa: Główny skład Księgarnia Antykwarska B. Bolcewicza, 1897, s. 21.
  9. Samuel Orgelbrand: Encyklopedia Powszechna. Warszawa: 1898.
  10. Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 33. ISBN 978-83-60597-10-1.
  11. Adam Boniecki: Herbarz polski. T. 1: Aaron - Boniccy. Warszawa: skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899, s. 200.
  12. Adam Boniecki: Herbarz polski. T. 1: Aaron - Boniccy. Warszawa: skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899, s. 200.
  13. Adam Boniecki: Herbarz polski. T. 1: Aaron - Boniccy. Warszawa: skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899, s. 200.