Бяленґа (герб)
Бяленґа (пол. Białęga, Białąga, Krzywaśń w polu żółtym) - шляхетський герб. Даний герб виділяють Островський[1], Орґелбранд[2], Бонецький[3] і Гайль[4], в той час як Юзеф Шиманський[5] і Францішек Пекосінський[6] вважають його варіантом герба Дружина.
| Бяленґа | |
|---|---|
 | |
| Деталі | |
| Носій | Бєховські (Biechowski) |
| Використання | 1 рід |
Опис герба ред.
Опис з використанням принципів блазонування, запропонованих Альфредом Знамеровським[7]:
За словами Островського[1], Орґелбранда[2], а за Островським і Гайля[4]: у золотому полі срібна річка (щодо клейноду інформації немає).
Адам Бонецький помістив малюнок, на якому герб збігається з гербом Дружина (включно з фарбами і клейнодом), що, однак, суперечить з його цитатою Crzywasz in campo flaveo, тобто krzywaśń w polu żółtym (крива в жовтому полю)[3].
Історія ред.
Адам Бонецький називає сім'ю Бєховських з Бєхова у віслицькому повіті. Ян Длугош, а за ним і більш пізні геральдисти, приписали Бєховським, що мешкали у сандомирськім і краківськім воєводствах, герб Огоньчик, між тим, запис радомської судової справи від 1473 року вказує, що дідичі Бєхова з віслицького повіту належали до гербу Бяленґа. Згадуються Стефан з Бєхова та Ян з Желехова, обидва з віслицького повіту, й підтвердили, що належать до гербу Бяленґa (Crzywasz in campo flaveo/крива в жовтому полі)[3].
Бонецький згадує Войцеха з Бєхова, підскарбія королівського під 1339 роком; швидше за все, той же Войцех повинен був бути королівським скарбником в 1334 році[3].
Гербовий рід ред.
Відома лише одна сім'я гербового роду: Бєховських (Biechowski).
Джерела ред.
- Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
Примітки ред.
- ↑ а б Juliusz Karol Ostrowski: Księga herbowa rodów polskich. T. 2. Warszawa: Główny skład Księgarnia Antykwarska B. Bolcewicza, 1897, s. 21.
- ↑ а б Samuel Orgelbrand: Encyklopedia Powszechna. Warszawa: 1898.
- ↑ а б в г Adam Boniecki: Herbarz polski. T. 1: Aaron - Boniccy. Warszawa: skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899, s. 200.
- ↑ а б Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 33. ISBN 978-83-60597-10-1.
- ↑ Józef Szymański: Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego. Warszawa: PWN, 1993, s. 116-117. ISBN 83-01-09797-3.
- ↑ Franciszek Piekosiński: Heraldyka polska wieków średnich. Kraków: Akademia Umiejętności, 1899, s. 46.
- ↑ Alfred Znamierowski, Paweł Dudziński: Wielka księga heraldyki. Warszawa: Świat Książki, 2008, s. 104-108. ISBN 978-83-247-0100-1.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |