Бутенко Сергій Олександрович

російський футболіст

Сергій Олександрович Бутенко (рос. Сергей Александрович Бутенко; нар. 2 грудня 1960, Новошахтинськ, Ростовська область, РРФСР) — радянський футболіст та російський тренер, півзахисник та нападник.

Ф
Сергій Бутенко
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Олександрович Бутенко
Народження 2 грудня 1960(1960-12-02) (63 роки)
  Новошахтинськ, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Зріст 180 см
Вага 73 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Україна Україна
Позиція півзахисник, нападник
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ (Краснодар)
СРСР РШІСП-10 (Ростов-на-Дону)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1978 СРСР «Зоря» (В) 0 (0)
1980 СРСР «Дружба» (М) ? (?)
1981 СРСР «Зоря» (В) 9 (0)
1982—1983 СРСР «Цемент» (Н) 57 (15)
1984—1987 СРСР «Атоммаш» (В) 69 (26)
1987 СРСР «Нафтовик» (Ох) 17 (0)
1988—1989 СРСР «Цемент» (Н) 41 (10)
1989 СРСР «Дружба» (М) 9 (0)
1989 СРСР «Волга» (К) 16 (0)
1990 СРСР «Волгар» 4 (0)
1991—1992 СРСР/Росія «Цемент»/«Гекріс» (Н) 33 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1995
1998—1999
2000
2001—2002
2003
2004
2008
2009
2010—2015
2015
Росія «Чорноморець» (Н)
Росія «Чорноморець» (Н)
Росія «Носта»
Узбекистан «Пахтакор»
Росія «Ростов»
Росія «Балтика»
Фінляндія ТП-47
Росія «Ростов-м»
Росія «Таганрог»
Росія «Дружба» (Майкоп)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця ред.

Вихованець краснодарської ДЮСШ, РШІСП-10 (Ростов-на-Дону) та ворошиловградської «Зорі». Пергі тренери — В'ячеслав Першин та Вадим Добіжа. У 1978 році розпочав кар'єру в клубі «Зоря» (Ворошиловград). Потім був призваний на військову службу. По завершенні служби виступав у клубі «Дружба» (Майкоп), а в 1981 році повернувся до ворошиловградської «Зорі», де зіграв 9 матчів у Першій союзній лізі. Також виступав в аматорському клубі «Урожай» (Кримськ) у чемпіонаті Краснодарської області. У 1982 році отримав запрошення від новоросійського «Цемента». У 1984 році перейшов до волгодонського «Атоммашу». Влітку 1987 року перейшов до охтирського «Нафтовика». проте через півроку в 1988 році повернувся до новоросійського «Цемента». У 1989 році захищав кольори «Дружби» (Майкоп) та «Волги» (Калінін). У 1990 році виступав у клубі «Волгар» (Астрахань). У 1991 році втретє повернувся до клубу з Новоросійська, в складі якого й завершив кар'єру гравця у 1992 році (того сезону зіграв 26 матчів та відзначився 2-а голами).

Тренерська діяльність ред.

По завершенні ігрової кар'єри розпочав тренерську діяльність. Спочатку допомагав тренувати новоросійський «Чорноморець», а в жовтні 1995 року був призначений виконувачем обов'язків головного тренера клубу. Потім знову допомагав тренувати «Чорноморець», а з липня 1998 по липень 1999 року був головним тренером клубуref>Тренер [Архівовано 14 травня 2016 у Wayback Machine.]</ref>. Навесні 2000 року очолив «Носту». У липні 2001 року отримав запрошення очолити «Пахтакор» (Ташкент)[1], яким керував до червня 2002 року. Потім до завершення 2002 року допомагав тренувати «Ладу» (Тольятті). у 2003 року був запрошений до тренерського штабу ФК «Ростов», а з 17 по 29 серпня 2003 року виконував обов'язки головного тренера клубу. З 11 січня 2004 по 29 квітня 2004 року очолював «Балтику» (Калінінград)[2]. З 2005 по літо 2006 року працював в аматорському клубі «Прогрес» (Ростов-на-Дону). У 2008 році тренував фінський клуб TP-47. У 2009 році очолив молодіжну команду «Ростова». З 21 травня 2010 року до червня 2015 року очолював ФК «Таганрог». 27 липня 2015 року був призначений на посаду головного тренера «Дружби» (Майкоп), яким керував до 7 жовтня 2015 року, після цього й до 2016 року працював асистентом головного тренера.

Закінчив Ростовський державний педагогічний інститут за спеціальністю фізична культура, ВШТ. Має ліцензію категорії «А».

Досягнення ред.

Як гравця ред.

Як тренера ред.

Відзнаки ред.

  •   Майстер спорту СРСР

Примітки ред.

  1. "Батьки й діди" народної команди-2 – SPORTS.uz. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 23 січня 2018.
  2. Неофіційна сторінка ФК "Балтика". Преса. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 23 січня 2018.

Посилання ред.