Відкрити головне меню

Людми́ла Дави́дівна Бурлю́к-Кузнецо́ва (нар.20 грудня 1884 (1 січня 1885)(18850101) у слободі Котельві Охтирського повіту Харківської губернії, Російська імперія (нині смт Котельва Полтавської області України) — пом.1968, Прага, Чехословаччина — українська художниця та літераторка.

Бурлюк-Кузнецова Людмила Давидівна
Народження 20 грудня 1886 (2 січня 1887)(1887-01-02)
с. Котельва, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 1 лютого 1968(1968-02-01) (81 рік)
  Прага, Чехословаччина
Національність українка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРЧехословаччина Чехословаччина
Діяльність художниця, Графіка

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Сестра Володимира, Давида та Миколи Бурлюків. Вона була старшою з трьох сестер.

Сестра Надія, яка стала дружиною Антона Безваля, народилася у 1895, молодша Маріанна, вийшла заміж за чеського художника Вацлава Фіала, народилася в 1897 році.

З 20 грудня 1903 року по 13 грудня 1907 року як вільна слухачка навчалася у Вищому художньому училищі при Петербурзькій академії мистецтв. В Академії мистецтв Людмила Бурлюк знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком, скульптором Василем Кузнєцовим і у 1907 році виходить за нього заміж та бере його прізвище. У сім'ї народилося чотири сини. Після народження першого сина Іллі (8 вересня 1908) Людмила перериває заняття живописом і повністю присвячує себе сім'ї. Щоб врятуватися від заворушень революційного Петрограда, Людмила з чотирма синами, у 1918 році, їде в місто Аркадак Саратовської губернії. Навесні 1919 року Василь Кузнєцов теж приїжджає в Аркадак і возз'єднується з сім'єю.

У 1923 році Василь Кузнєцов помирає від тифу. Людмила залишається одна з чотирма дітьми і переїжджає у Саратов, заробляючи на життя малюванням. Людмила виконує різні замовлення, малює афіш, портрети, в тому числі портрети померлих по світлинах. Двоє з чотирьох синів Людмили загинули під час Другої світової війни, один потрапив до психіатричної лікарні, і тільки Кирило Кузнєцов був живий і здоровий та мешкав у Ленінграді.

Восени 1956 року переїхала у Прагу. Вацлав та Маріанна Фіали подбали про те, щоб відновити їй документи, а потім зробили виклик до Чехословаччини — з проханням про возз'єднання сім'ї. Залишила по собі рукописні автобіографічні спогади. Серед них "За хлібом в Україну" про перебування у 1920-21 рр. з синами у м. Бобровиці на Чернігівщині, рятуючи дітей від голоду на Поволжжі.

ТворчістьРедагувати

Член Товариства харківських художників, від 26 лютого 1906 року — учасниця виставок товариства. Член об'єднання «Вінок». До 1908 року брала участь в усіх виставках, організованих Давидом Бурлюком. У 1967 року в Празі відбулася її персональна виставка, каталог якої зберігається у Фундації ім. Д.Бурлюка у Сумах (Vystava obrazu a kreseb Ludmily Kuznecove-Burljukove, 19 brezna 2 dubna 1967, Kulturni dum Zavadilka - OKD, Praha 6).

Маючи неабияке обдарування до живопису, захоплювалася вивченням і пропагуванням нового мистецтва. Як зазначив сучасний мистецтвознавець Василь Афанасьєв, її пейзажні етюди, виконані в манері фрацузького живописця-імпресіоніста Каміля Піссарро, тонко відтворювали світлоповітряне середовище, передавали чарівну поезію невибагливих мотивів природи.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати