Відкрити головне меню

Бурлачук Фока Федорович
Народився 9 (22) липня 1914(1914-07-22)
Сніжна
Помер 25 вересня 1997(1997-09-25) (83 роки)
Київ
Діяльність письменник
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Мова творів російська
Нагороди
орден Червоної Зірки

Фока́ Фе́дорович Бурлачу́к (*9 (22) липня 1914(19140722), село Сніжна, нині Погребищенського району Вінницької області — †25 вересня 1997, Київ) — письменник. Член Спілки письменників України від 1982 року. Лауреат премії імені Володимира Короленка (1997). Генерал-майор. Ініціатор створення Народного Руху України. Батько психолога Леоніда Бурлачука.

БіографіяРедагувати

Учасник Другої світової війни, відзначений бойовими нагородами. 1943 року став членом ВКП(б). 1951 року закінчив Військову академію Генерального штабу. Понад 30 років служив у лавах радянської армії.

1 листопада 1988 року на звітно-виборних зборах Київської організації Спілки письменників України Фока Бурлачук у виступі зазначив, що в Україні гальмуються процеси перебудови, ініційованої Михайлом Горбачовим, і запропонував створити Народний фронт на її підтримку. Збори ухвалили організувати ініціативну групу, доручили їй підготувати установчі документи майбутньої організації, якою став Народний Рух України [1].

ТворчістьРедагувати

Друкувався під час війни у фронтових газетах. Писав російською мовою, переважно на історичні теми, беручи за основу архівні документи.

Темі декабристів присвятив повісті «Черниговского полка поручик» (Київ, 1979) — про Івана Сухінова (українською мовою переклав В. Кузьменко), «Сожженные мосты» (Київ, 1981), «Владимир Раевский» (Москва, 1987; серія «Жизнь замечательных людей»), «Белый лебедь» (Київ, 1987).

Інші книги: повість «Возвращайтесь, аисты» (Київ, 1978) — про тяжкі випробування, що лягли на плечі народу в роки війни з німцями, збірка оповідань «Нержавеющий клинок» (Київ, 1983), до якої увійшла також повість «Талисман», «Любви последний свет» (Київ, 1993).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати