Бурлака Леонід Антонович

радянський і український кінооператор-постановник

Леонід Антонович Бурлака (нар. 9 жовтня 1938, Одеса, УРСР) — радянський, український кінооператор-постановник. Член НСКУ (1969). Заслужений діяч мистецтв України (1994)[1]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[2].

Леонід Бурлака
Ім'я при народженні Леонід Антонович Бурлака
Дата народження 9 жовтня 1938(1938-10-09) (85 років)
Місце народження Одеса, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінооператор
Кар'єра з 1956 року
Членство НСКУ
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України Заслужений діяч мистецтв України (1994)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» (2009)
IMDb ID 0122091

Життєпис

ред.

У дитинстві жив з батьками в центрі Одеси поблизу з площею Карла Маркса (нині Європейська площа), де знімалося багато фільмів. Приходив туди зі своїми дворовими приятелями — дивився, цікавився, спостерігав процес фільмування. Старший брат маленького Льоні захоплювався фотографією — зацікавив і навчив його фотосправі. З цього все і почалося. Після закінчення школи не став вступати до інституту, а пішов працювати проявником плівки на Одеську телестудію, яка тільки була організована. Почав свою діяльність на Одеському телецентрі в 1956 році — освітлювачем, асистентом оператора, оператором.

З 1961 року почав працювати на Одеській кіностудії, ще не закінчивши інститут.

У 1963 році закінчив операторський факультет ВДІКу в Москві. Дипломна робота: «Молодожон» (1963, у співавт. з В. Авлошенком). Майстер курсу — О.В. Гальперін, який в різні роки виховав масу прекрасних операторів (В. Нахабцев, А. Мукасей, О. Рибін, М. Агранович, І. Міньковецький, Н. Ардашников, Д. Долінін, Г. Маранджян, В. Якушев та ін.).

Після закінчення інституту у Л. Бурлаки була можливість залишитися в Москві, але він повернувся в рідне місто.

З 1963 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.

Зняв понад 40 прокатних фільмів і близько 20 телевізійних. Працював з такими режисерами, як Петро Тодоровський, Григорій Поженян, Валентин Козачков, Вадим Лисенко, Віктор Жилін, Ігор Апасян, Радомир Василевський, Володимир Рябцев, Олександр Амелін та ін.

Найвідоміша операторська робота Леоніда Бурлаки — картина Станіслава Говорухіна «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 с).

Як режисер у 1990 році поставив короткометражний фільм «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» за мотивами однойменного оповідання Олександра Яшина.

Член Національної спілки кінематографістів України (1969).

Фільмографія

ред.

Режисер-постановник:

  • «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» (1990, к/м; за оповід. О. Яшина)

Оператор-постановник:

Примітки

ред.
  1. Указ Президента України від 21 травня 1994 року № 242/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам кінокомбінату „Одеса-фільм“». Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
  2. Указ Президента України від 29 травня 2009 року № 377/2009 «Про нагородження працівників акціонерного товариства „Одеська кіностудія“». Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
  3. Venice Film Festival: Awards for 1965 (imdb.com). Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
  4. Верность (1965) на kino-teatr.ru [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  5. «Без ошейника» (1995) на kino-teatr.ru [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

ред.