Відкрити головне меню

Походження назвиРедагувати

Назва роду утворена від двох латинських слів, одне з яких означає «мед», а друге є римською назвою конюшини. Видова назва у перекладі з латинської — «аптечна», «лікарська» (дана рослині за цілющі властивості).

Морфологічна характеристикаРедагувати

 
Суцвіття буркуну лікарського

Висока розгалужена рослина з черговими трійчастими листками, середній листочок з черешком, бічні — майже сидячі. З пазів листків виходять гілки з довгими багатоквітковими пазушними китицями з дрібних жовтих запашних квіток (пахнуть кумарином — сіном); біля основи листка є два шилоподібні прилистки. Чашечка дзвоникувата. Андроцей двобратній. Цвіте з червня до вересня. Плід — одно, двонасінний біб, який достигає у серпні — вересні.

Листки буркуну присмерком або перед дощем піднімаються догори і складаються. Це сприяє зменшенню випромінювання внутрішнього тепла рослини і, очевидно, є захистом від небажаного підвищення вологості повітря біля продихів. Квітки запилюються джмелями.

Поширення та середовище існуванняРедагувати

Росте на перелогах, схилах, уздовж доріг, на пустищах, засмічене місцях, толоках, у ярах, на межах, у канавах, на парових полях.

По всій Україні, де місцями утворює зарості, на Північному Кавказі і в Поволжі.

Господарське значенняРедагувати

Буркун — медоносна, ефіроолійна і лікарська рослина.

Чай з напару квіток буркуна п'ють при грудних хворобах. Квітки буркуна в невеликих дозах входять у різні грудні суміші лікарських рослин. На селах сухі розтерті квітки буркуна додавалися для аромату до тютюну. Використовують траву, квітки. Дія: відхаркувальна, пом 'якшувальна, седативна, знеболююча, протизапальна, вітрогінна, антикоагулянтна, протисудомна, кардіотонічна, діуретична.

Застосування: настій трави — при стенокардії й тромбозі коронарних судин. Трава входить до складу лікувальних сумішей при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках, ревматизмі, наривах, пухлинах суглобів тощо. Сировина йде на виготовлення зеленого витяжного пластиря, входить до складу кардіопротекторного засобу «Кардіофіт». У народній медицині використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, запаленнях молочних залоз, як засіб, що стимулює виділення молока у матерів-годувальниць. Зовнішньо — для компресів, примочок при фурункулах, герпесі, тріщинах заднього проходу, для пом'якшення та розсмоктування затвердінь, абсцесів; мазь — при простуді і порізах. Настій квіток на олії прискорює, дозрівання фурункулів.

Використовується для засівання золоотвалів Трипільської ТЕС, з метою не допущення вивітрювання золи і утворення пилових бурь.

Хімічний склад рослиниРедагувати

Трава містить кумарини, ефірну олію, похідні пурину, ліпоїди, білок, органічні кислоти.

У харчуванніРедагувати

Молоде листя та суміш сухого листя й суцвіття рекомендовані для вітамінних салатів, супів, окрошок, приправ, компотів.

У багатьох місцевостях молоде потовщене коріння буркуна вживають у вареному або смаженому вигляді як замінник картоплі. Збирають ще не загрубілі корені однорічних рослин.[1]

На Кавказі їдять сирі та варені молоді корені буркуну.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.73

ДжерелаРедагувати

  • Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. «Радянська школа», Київ, 1979 (IV кв.)
  • Харченко М. С., Карамишев А. М., Сила В. І., Володарський Л. Й. Лікарські рослини і їх застосування. — Київ, «Здоров'я», 1981

ПосиланняРедагувати