Відкрити головне меню

Період 1953-1954. Заснування бункера та загибель ГромаРедагувати

Бункер було збудовано  восени 1953 року шістьма повстанцями  на  схилі гори Березовачка, що у Надвірнянському районі на Івано-Франківщині . 17 травня 1954 року бункер, у якому на той момент було троє підпільників  оточили енкаведисти , полковник Грім і його дружина  Ольга застрілилися. Після чого бункер було закидано гранатами, а підпільницю «Ружу» (Анну Попович)[1] схоплено[2] .

 
На світлині: Михайло Зеленчук по середині, зліва Богдан Гаврилко - голова осередку історико-просвітницької організації «Меморіал» ІФІНГ, справа Богдан Середній – механік Малої Академії ремесел та етнографії. Під ногами штучно сформований  кам’яний оглядовий майданчик, тобто горизонтальна площадка на якій можна зручно розмістити  групу відвідувачів для огляду, проведення урочистості  чи екскурсійних заходів. фото зроблено 20.08. 1991року тобто під час ГКЧП

Період 1991-1992. Відновлення бункера і вшанування пам'яті полковника Грома та його дружини ОльгиРедагувати

 
На світлині: Внизу Олег Онисько – заступник керівника Малої Академії ремесел та етнографії стоїть на місці, де був «передпокій» криївки. Поруч до старих колод перекриття «житлової кімнати» приперто будівельні ноші

17 травня 1991 року група  людей під керівництвом  Михайла Зеленчука, одного із  шести підпільників, котрі перезимували разом із Громом відшукала зруйновану і фактично непомітну ззовні криївку. Співініціатором пошукової групи був викладач ІФІНГ, сусід Зеленчука по його Франківському помешканню – Богдан Гаврилко.  До групи входив брат М.Зеленчука та його односельці із с. Зелена, а також кілька франківчан. Із червня 1991 року групою  ентузіастів  під керівництвом учасника пошукової групи Олега Ониська розпочато  справу відновлення  цієї історичної пам’ятки. Роботи проводилися в основному  суботніми днями, іноді  і у п’ятницю. Всього було понад 25 волонтерських виходів, із них перших два  за безпосередньої участі  М.Зеленчука,  коли було витягнуто усі старі колоди, розчищено місце, виявлено перші артефакти  і розплановано  нові стіни.

Волонтери-слухачі недільної школи гідів-провідниківРедагувати

З вересня 1991 року до волонтерів долучилися слухачі недільної  школи гідів-провідників, в якій на доброчинній основі  заняття вели  Петро Арсенич (краєзнавство), Михайло Головатий (історія Івано-франківська), Павло Трибун (Ліси Івано-Франківщини), Ярослав Гладун (Лікарські рослини Прикарпаття)[3], Володимир Шевчук (Фауна Прикарпаття), Михайло Зеленчук (Історія УПА на Івано-Франківщині, гідроніми Бистриці)[4], Богдан Голояд (Науково-технічний прогрес і екологія), Василь Парпан (Природно-заповідний фонд гірської частини Івано-франківщини), Роман Свистович (Карпатська топоніміка), Лев Мончак (Корисні копалини Прикарпаття), Богдан Паньків (Міста і містечка Галичини), Олег Адаменко (Екологічні проблеми краю), Наталія Маковей (Методика і практика екскурсійної справи). Занаяття проводилися у приміщенні кабінету географії школи-ліцею №23 на безоплатній основі за підтримки директора Петра Сусака. Завідувач кабінету Галина Гринечко була одним із ініціаторів і активістів недільної школи. Серед слухачів була велика кількість студентів ІФІНГ, а з-поміж них найбільш активними волонтерами стали студенти геологорозвідувального факультету Андрій Собашко та Ігор Гайванюк (близько 20 виходів). Із того ж таки факультету до лав волонтерів-слухачів доєднався Юрій Мончак. Адміністрування  школи провадив Олег Онисько. Незмінними учасниками відновлення бункера були слухачі: Богдан Середній (механік Малої Академії ремесел та етнографії)  та її працівник Павло Андрусяк, студент ІФІНГ, співголова Студентсокого Братства Івано-Франківська, внук легендарного полковника УПА Грегота - Різуна. П.Андурусяк фактично був заступником керівника віднолвлювальників[5].

Волонтери з родини ЯремчуківРедагувати

Усі виходи  починалися  із подвір’я  родини Василя та  Настуні Яремчуків і по закінченню робочого дня волонтери збиралися у їхній хаті у присілку Рівні села Зелена. До відновлення бункера родина доклала чимало зусиль (бензопила, ночівля, професійна теслярська робота).  Дуже активно допомагали сини подружжя Іван та особливо Василь, який окрім спільних із волонтерами виходів неодноразово виконував на відбудові криївки Грома власноручні роботи як тесля.

Осінь 1991 року - весна 1992 рокуРедагувати

В міру набуття розголосу до відновлення криївки долучилися представники Надвірняншини:  студенти, рухівці та активісти станиці ОУН. З-поміж найактивніших надвірнянців був член Студентського Братства студент Івано-Франківського педагогічного інституту Олесандр Зварчук.

 
На світлині: сформовані нові стіни «Житлової кімнати» вересень 1991 року.

Станом  на кінець 1991 року  було здійснено облаштування стін усього бункера і часткове перекриття «житлової кімнати». Будівельним матеріалом служила обкорена деревина із навколишнього смерекового лісу. 7 листопада до процесу підготовки деревини для відновлення криївки доєдналася жіноча група любителів гірського туризму із Полтавщини.

Під час розкопок і будівництва житлової кімнати  було знайдено артефакти: елементи живлення до радіоприймача, ріжок від пістолета-кулемета ППС, саморобні ковпаки до гасової лампи , флакончики із туалетною водою, залишки саморобних  гумових постолів.

Взимку 1991-92 року працю було тимчасово припинено, а з  приходом весни знову поновлено. Внаслідок відлиги у  внутрішнього бункерного джерела  значно  збільшився дебет води, стоку якої заважав створений  восени оглядовий майданчик. Тому довелося у його нижній частини влаштувати своєрідний кам’яний тунель для відводу води. До середини травня було повністю у три накати перекрито житлову кімнату і замасковано її.

Урочисте віче і панахидаРедагувати

 
Хорунжий "Деркач" (М.Зеленчук) віддає військову пошану командирові Грому під час проведення урочистого віча 17 травня 1992 року. Світлину зроблено  фіотокореспондентом УкрІнформ Володимиром Миговичом

17 травня  1992 року  відбулася урочисте віче -  панахида на честь загиблих Миколи Твердохліба (Грома) та його дружини Ольги Герасимович. В заходах прийняло участь близько 4 тис. людей, серед яких і діти і достатньо літні люди, тому підйом тривав не звиклих 1,5 год , а більше трьох годин. Учасниками опікувалися слухачі школи гідів – провідників, через  гучномовець  велося  екскурсійну розповідь, яка мала на меті ознайомити з історією криївки та навколишньою природою, оскільки дорога від Рівнів до бункера Грома пролягала мальовничими схилами  Горганського   лісництва. Невелика частина учасників віча  прибула на сусідню полонину  Черник на гелікоптері, а далі  пішки до криївки. З-поміж авіапасажирів були Михайло Зеленчук – Голова Всеукраїнського Братства вояків УПА та Василь Павлик –  Голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Серед учасників були  делегації з багатьох районів Івано-Франківщини у тому числі із Тлумаччини, звідки походить Микола Твердохліб, а також Львівщини звідкиля прибула на панахиду учасниця УПА «Ружа» - Анна Попович із своїм чоловіком, а також син Грома і Ольги – Ярема Твердохліб.  Віче було зафільмовано кількома його учасниками, у тім числі Володимиром Шереметою (відео) і  Володимиром Миговичем (фотокореспондент УкрІнформ). Провадив віче Олег Онисько.

 
Панахида на бункері Грома 17.05.1992 Світлину зроблено  фіотокореспондентом УкрІнформ Володимиром Миговичом

Літо-осінь 1992 року. Завершення відбудови. Артефакти.Редагувати

Влітку 1992 року відбулися завершальні будівельні роботи на криївці.  Задля естетичного вигляду ґрунтове дно було вкрито плескатим камінням.  У цій роботі прийняли участь члени  співочого гурту «РІЙ»: Люба Дейчаківська (керівник гурту), Оксана Уштан, Тарас Гривнак. У процесі вирівнювання дна і укладання кам’яної підлоги у воді були знайдені особисті речі   Миколи Твердохліба і Ольги Герасимович:  браслетик,  кульчик або елемент жіночої прикраси,  дві монети номіналом  по 20$. Також знайдено печатка, якою Грім підтверджував  правдивість підпільної комунікації. 

 
Анна Попович промовляє коло криївки Грома під час віче 17 травня 1992 року Світлина фотокореспондента Володимира Миговича

25 липня 1992  було зроблено  перекриття над прихожою.  У кам’яній підлозі Богдан Середній змайстрував цямриння (дерев'яну криничку) з якої потічок поміж камінням  протікав у напрямку схилу гори. До виходу ним змайстровано драбину.

18-19 вересня 1992 року організовано  останній вихід з метою завершення будівництва криївки Грома. Влаштовано люк і замасковано його. До  маскування нижньої частини  бункера (коридора - прихожої) зголосилися пластуни  Івано-Франківської станиці, які   таборували на полонині під самою вершиною г. Березовачки.

Період 2013-2014. Ремонт пам'ятки історії "Бункер Грома"Редагувати

 
Сучасний стан бункера

У 2013-14 роках за кошти обласного Івано-Франківського та районного Надвірнянського бюджету бункер було вдруге відновлено. В ході ремонту було повністю розібрано зношені дерев'яні конструкції  бункеру, по-новому складено зруб бункера з нових колод, при цьому збережено попередні розміри та план бункера.[6]

ПосиланняРедагувати

  1. Підгіря, Олександр. Жива - справжня доля зв'язкової УПА. На скрижалях. Навіть боги не можуть змінити минуле (українська). Процитовано 03.05.2017. 
  2. Зеленчук, Михайло (1992). "Підпільна боротьба в останній стадії 1950-1955 рр. Як загинув командир 4-ої військової округи УПА-Захід полковник «Грім» - Микола Твердохліб. Останній великий судовий процес ворога над учасниками підпільної боротьби ОУН-УПА в днях 9-16 лютого 1956 р", Всеукраїнський громадсько-політичний журнал «Державність» №3, 1992 (українська). с. 32–36. ISBN ISSN 0869-2440 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  3. Гладун, Ярослав (2010). Отруйні рослини,гриби і тварини (українська). Івано-Франківськ: Симфонія Форте. с. 88. ISBN 978-617-7009-27-7 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  4. Зеленчук, Михайло (2008). в В'язень на букву "Зет" (українська). Коломия. с. 224. 
  5. Гринішак, Володимир (06.07. 2007). бункер полковника УПА "Грома" (фото). ПРАВДА.if.ua (українська). незалежне інтернет- видання Прикарпаття. Процитовано 10.05.2017. 
  6. Бункер полковника Грома відновлено. Надвіонянська районна рада . Офіційний веб-сайт. (українська). Архів оригіналу за 13.12.2016. Процитовано 03.05.2017.