Відкрити головне меню

Микола Адріанович Букретов (1876—1930) — генерал-майор, герой Першої світової війни, учасник Громадянської війни в Росії, воєначальник Кубанської народної республіки.

Букретов Микола Адріанович
Bukretov N A.jpg
Народження 6 квітня 1876(1876-04-06)
Смерть 8 травня 1930(1930-05-08) (54 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Освіта Академія Генерального штабу
Командування Q4334860?
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 6 квітня 1876 року, походив з гірських грузинських євреїв-кантоністів, приписаних до козаків Кубанського козачого війська.

Освіту здобув у Тифліському реальному училищі, після чого 12 серпня 1894 року був зарахований на військово-училищний курс Московського піхотного юнкерського училища. Випущений 12 серпня 1896 року підпоручиком в 15-й гренадерський Тифліський полк, 12 серпня 1899 року проведений в поручики.

Незабаром Букретов здав вступні іспити в Миколаївську академію Генерального штабу, з якої був випущений в 1903 році по 1-му розряду. 23 травня 1903 року за успіхи в науках був підвищений у штабс-капітани. Перебував при штабі Кавказького військового округу.

З 8 листопада 1903 року по 20 грудня 1904 року відбував цензове командування ротою у 15-му гренадерському Тіфліському полку, 22 грудня 1904 року призначений помічником старшого ад'ютанта штабу Кавказького військового округу, 14 квітня 1905 року проведений в капітани.

14 жовтня 1907 року Букретов був прикомандирований до Тифліського піхотного юнкерського училища для викладання, 6 грудня 1908 року проведений в підполковники. Продовжуючи перебувати в училищі, він з 2 травня по 2 вересня 1910 року знову перебував у Тифліському гренадерському полку, де проходив цензове командування батальйоном. 6 грудня 1911 року отримав чин полковника. 10 квітня 1912 року призначений старшим ад'ютантом штабу Кавказького військового округу; в тому ж році виконував обов'язки генерал-квартирмейстера округу.

Після початку Першої світової війни Найвищим наказом від 2 грудня 1914 року призначений начальником штабу 2-ї Кубанської пластунской бригади. Найвищим наказом від 2 лютого 1915 року нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня за те, що зміг затримати наступ значно більших сил ворога на с. Сарикамиш.

11 жовтня 1915 року Букретов був призначений командиром 90-го піхотного Онезького полку, на початку 1916 року проведений в генерал-майори (зі старшинством від 6 грудня 1915 року) та 29 липня 1916 року призначений начальником 2-ї Кубанської пластунської бригади.

Після Жовтневої революції Букретов був призначений командувачем Кубанськими військами і членом Кубанського уряду Бича, але вже на початку 1918 року вийшов у відставку. Під час недовгого заняття Катеринодара більшовиками він займався виробництвом кислого молока на своїй фермі.

Після заняття Кубані Добровольчою армією Букретов був призначений Бичем головою продовольчого комітету. У 1919 році заарештований генералом В. Л. Покровським за обвинуваченням у хабарництві та перевищенні влади, але незабаром звільнений. На початку січня 1920 року обраний Кубанської радою військовим отаманом Кубанського козачого війська.

Після евакуації білих з Новоросійська Букретов з більшою частиною кубанських козаків відійшов до Сочі. У квітні 1920 року перебував у Севастополі, де вів переговори з генералом Врангелем, який вимагав перевезення кубанських військ у Крим. Переговори були неуспішні, внаслідок чого під Сочі значна частина кубанських козаків здалася Червоної Армії, а Букретов, здавши командування генералові Морозову, склав з себе звання отамана і втік з іншими членами Кубанської ради в Грузію.

Пізніше виїхав до Константинополя, де проживав до 1922 року і числився по Генеральному штабу Російської армії за кордоном. У 1922 році емігрував в США.

Помер у Нью-Йорку 8 травня 1930 року.

НагородиРедагувати

  • Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1906 рік)
  • Орден Святої Анни 3-го ступеня (6 грудня 1909 року)
  • Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (6 грудня 1913 року)
  • Орден Святого Георгія 4-го ступеня (2 лютого 1915 року)

ЛітератураРедагувати

  • Ганин А. В. Корпус офицеров Генерального штаба в годы Гражданской войны 1917—1922 гг.: Справочные материалы. , 2009. — С. 177, 722
  • Корсун Н. Г. Кавказский фронт первой мировой войны. — М., 2004. — С. 66—68, 82, 86, 87, 90, 97, 98, 100, 103, 108, 110, 113, 158, 164, 168. — ISBN 5-17-021690-4
  • Рутыч Н. Н. Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России: Материалы к истории Белого движения. — М., 2002. — С. 69—70. — ISBN 5-17-014831-3
  • Список генералам по старшинству. Исправлен по 10 июля 1916 г. — Пг., 1916. — С. 175
  • Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 марта 1914 г. — СПб., 1914. — С. 1092
  • Стрелянов (Калабухов) П. Н. Казаки в Персии. 1909—1918 гг. — М., 2007. — С. 75, 356. — ISBN 978-5-9524-3057-0
  • Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. Биобиблиографический справочник. — М., 2004. — С. 426. — ISBN 5-89577-059-2
  • Шмаглит Р. Г. Белое движение. 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья / Ред. И. Трофимова. — М.: Зебра Е, 2006. — С. 76. — ISBN 5-94663-202-7.

ПосиланняРедагувати