Бузок (фільм, 2017)

фільм Катерини Горностай, 2017

«Бузок» — український короткометражний художній фільм режисерки Катерини Горностай.[1]

БузокPicto infobox cinema.png
Бузок
Lilac poster film.jpg
Вид ігрове кіно, короткометражне кіно
Жанр драма
Режисери Катерина Горностай
Продюсер Вікторія Хоменко, Юрій Мінзянов
Сценарист Катерина Горностай
У головних
ролях
Ірина Василенко, Аліна Сугоняко, Катерина Молчанова, Ліна Романуха, Вікторія Миронюк
Оператор Олександр Рощин
Тривалість 30 хвилин
Мова українська, російська
Країна Україна Україна
Рік 2017
IMDb ID 7643478

Українська прем'єра відбулася 21 липня 2017 року на 8-му Одеському міжнародному кінофестивалі, де фільм отримав дві нагороди.[2]

ОписРедагувати

Початок травня. У Києві зацвів бузок. Дощить. На лаві біля будинку сидить одна з героїнь фільму Ірина, вона виймає з рюкзака яблуко та з'їдає його від початку і до кінця. Дівчина переживає непростий період свого життя. Напередодні вечірки, яка стала основною сценою фільму, вона відвідала лікаря, яка запідозрила у неї серйозний діагноз. Проте Ірина не наважується поділитися з подругами своєю проблемою.

П'ятеро подруг зустрічаються на новосіллі однієї з них. Перед цим була досить тривала розлука. П'ють вино, яке купили по дорозі у супермаркеті. На зустріч приносять букет бузку, квітів, що стають наскрізним символом фільму, символом неминучості, як зазначено в одній з рецензій[3]. Ці квіти зачаровують своїм ароматом і красою. Але цвітуть вони зовсім недовго. Як недовго триває і молодість героїнь стрічки. І таким же коротким може стати життя. Загадуючи бажання, дівчата шукають серед квітів бузку п'ятилисник (вічний символ здійснених надій та бажань), який треба з'їсти, щоб це бажання здійснилося. Символічним є число п'ять: п'ять пелюсток, п'ятеро подруг, бузковий колір волосся однієї з героїнь. Однією з найліричніших сцен фільму є сцена сновидіння Ірини, де вона разом із її подругами опиняється в бузковому саду, в якому проводить незабутні миті свого життя. Символічною є і сцена приміряння одягу одна одної, в якій можна побачити спробу відчути себе іншою, можливо — таким чином краще зрозуміти.

Подруги дуже різні, але їх об'єднує щира дружба і спільні цінності, навколо яких точиться бесіда. Серед розмов про переїзд, про інші країни, про хлопців, про інтимне життя, про страхи та дружбу звучать не лише жарти, а й розповіді про дуже відверті особисті речі. Треба бути сміливим, аби зустрітися віч-на-віч із власними страхами, ще сміливішим, щоб розповісти про них близьким людям. В одому з епізодів фільму, одна з героїнь розповідає, що після відрядження покохала іншого чоловіка, не дивлячись на те, що в неї є наречений, з яким вона п'ять років зустрічається і живе ідеальним життям. Почувши цю новину, подруги дуже засмучуються, навіть обурюються, адже для них ця пара була взірцем справжнього безсмертного кохання, а тут цей ідеал раптом руйнується.

Робота над фільмомРедагувати

У фільмі знімалися як аматори, так і професійні актори. Вікторія Миронюк знімалася в попередній роботі Катерини Горностай «Віддалік», за який отримала приз за Найкращу акторську роботу Національної конкурсної програми 6-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Катерина Молчанова відома головними ролями у фільмах «Моя русалка, моя Лореляй», «Моя бабуся Фані Каплан», «Рівень чорного» та інших.

Особливістю фільму є відсутність прописаних діалогів, як це є у традиційних сценаріях фільмів. Героїні імпровізують, переживаючи розповіді як історії власного життя. Режисер фільму Катерина Горностай відобразила у картині власний життєвий досвід спілкування з подругами.

«Такий підхід мені зараз дуже подобається: ми багато готуємося і говоримо, створюємо певні умови, місце, розробляємо канву сюжету, запрошуємо людей, що цікаві нам як люди, а не як актори, котрі гратимуть якісь нам потрібні ролі. А на майданчику все розвивається своїм шляхом — мені не хочеться давати вказівки, втручатися у процес — мені хочеться, аби виникало щось живе там, де його не було». — говорить Катерина Горностай у своєму інтерв'ю.[4]

У роляхРедагувати

  • Ірина Василенко — Іра
  • Аліна Сугоняко — Аліна
  • Катерина Молчанова — Катя
  • Ліна Романуха — Ліна
  • Вікторія Миронюк — Віка
  • Віра Бабіч — лікар

Знімальна групаРедагувати

ВизнанняРедагувати

Список нагород та номінацій
Кінопремія Дата церемонії Категорія Номінант(и) Результат Дж
8-й Одеський міжнародний кінофестиваль 22.07.2017 Спеціальний диплом журі фестивалю Бузок Нагорода [5]
Приз ФІПРЕССІ — Найкращий український короткометражний фільм Нагорода
Національна кінопремія «Золота дзиґа» 20.04.2018 Найкращий ігровий короткометражний фільм Бузок Номінація [6]
7-й Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів 29.04.2018 Спеціальна відзнака Українського конкурсу Бузок Нагорода [7]

ПриміткиРедагувати

  1. Вечірка на краю темряви — Дмитро Десятерик // Газета «День». — 26 липня, 2017
  2. Єлєна Лабунєц. Фільм «Бузок» зачарував Одеський кінофестиваль своєю поезією // Cut Insight. — 26.07.2017
  3. Бузок, як символ неминучості Рецензія на фільм «Бузок» / Вернослов Анна // Архив автора
  4. «Мені подобається знаходити для ролей тих людей, які будуть у фільмі жити» — Катя Горностай інтерв'ю / Лук'ян Галкін // Elle Ukraine — 3.07.2017.
  5. Названо переможців 8-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Детектор медіа. 22.07.2017. Процитовано 22.07.2018. 
  6. Оголошено список номінантів на Другу Національну кінопремію “Золота Дзиґа”. Офіційний сайт Української кіноакадемії. 26 березня 2018. Процитовано 22.07.2018. 
  7. Переможці 7. Kyiv International Short FIlm Festiva. Офіційний сайт kisff2018. 30 квітня 2018. Процитовано 22.07.2018. 

ПосиланняРедагувати