Бузилевич Олександр Вікторович

радянський український кінооператор

Олекса́ндр Ві́кторович Бузиле́вич (8 травня 1941, Київ — 8 лютого 2018[1], Київ) — радянський, український кінооператор. Член Спілки кінематографістів України.

Бузилевич Олександр Вікторович
Зображення
Зображення
Дата народження8 травня 1941(1941-05-08)
Місце народженняКиїв, УРСР, СРСР
Дата смерті8 лютого 2018(2018-02-08) (76 років)
Місце смертіКиїв, Україна
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1976)
Професіякінооператор
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
НагородиНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1980
IMDbID 7199607

Лауреат Шевченківської премії 1980 року — разом з Барсуком, Путінцевим, Кущем, Тихоновим — за публіцистичний документальний телефільм за книгою Л. Брежнєва «Відродження» студії «Укртелефільм».

Життєпис

ред.

1976 року закінчив ВДІК (викладачем був П. Ногін).

Працював механіком-освітлювачем на Київській кіностудії художніх фільмів в 1958—1965 роках, асистентом оператора і оператором студії «Укртелефільм» — в 1965—1990.

Голова правління творчої студії «Акорд». Був біля витоків телеканалу «Рада». Станом на 2002 рік працював телеоператором в Дирекції телерадіопрограм Верховної Ради України.

Помер 8 лютого 2018 року у Києві.

Фільмографія

ред.

Зняв стрічки:

  • «Нарисна геометрія» − 1968, диплом Міжнародного кінофестивалю навчальних фільмів в Токіо,
  • «Крила Батьківщини» — 1969,
  • «Обличчям до сонця» — 1970, диплом кінофестивалю у Жданові,
  • «Золоті литаври» −1971,
  • «Ех, пісня-чудо!» — 1971, у співавт.,
  • «Івасик-Телесик»,
  • «Рим, 17...» — 1972,
  • «Пригоди Пєшкіна»,
  • «Платон Кречет» — 1972,
  • «Корабель закоханих» — 1973,
  • «Літо в Журавлиному» — 1974,
  • «Софія Ротару»,
  • «Пісня завжди з нами» — 1975,
  • «Хор народний» — 1976, у співавторстві;
  • «Карпатські візерунки» — 1976, приз журі 7-го Всесоюзного фестивалю телефільмів у Ленінграді, 1977;
  • «300 шахтарських років»,
  • «Люди на землі» — 1977,
  • «Малеча» — 1978, приз Спілки кінематографістів СРСР, Владивосток, 1979;
  • «Відродження» — 1979, 5 серій, спеціальний приз журі 8-го Всесоюзного фестивалю телефільмів у Баку, 1979;
  • «А льон цвіте…» — 1981,
  • «Слово про Київ»,
  • «У кожному серці — голос Батьківщини» — 1982;
  • «Компаньйони» — 1983,
  • «Цей невгамовний Аркадій Васильович»,
  • «Карадаг — земля заповідна» — 1984;
  • «Артеківці» — 1985,
  • «Дім батька твого» — 1986, 2 серії;
  • «Там, де Ятрань круто в'ється» — 1986;
  • «Володимир-Волинський» — 1988;
  • «Провінційна історія» — 1988 (у співавт. О. Мазепою) та ін.

Був автором лібрето до музичного фольклорно-художнього 7-серійного телефільму «Поетичний літопис українського народу» — 1989—1995 роки.

Примітки

ред.
  1. Національна спілка кінематографістів України: Пішов з життя Бузилевич Олександр Вікторович… (09.02.2018). Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018.

Джерело

ред.

Посилання

ред.