Вікіпедія

Бужанський Максим Аркадійович

народний депутат України

Максим Аркадійович Бужанський (нар. 24 листопада 1974, Дніпро, Українська РСР, СРСР) — український проросійський[1][2][3][4][5][6][7] політик, державний діяч і блогер. Народний депутат України IX скликання від 25-го виборчого округу від партії «Слуга народу»[8].

Максим Аркадійович Бужанський
Ім'я при народженні Максим Аркадійович Бужанський
Народився 24 листопада 1974(1974-11-24) (49 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик, блогер, письменник, публіцист
Галузь телеведучий і політик
Alma mater Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України
Партія Слуга народу
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

В Україні критикується за антиукраїнські та проросійські вислови, погляди та законопроєкти[9][10][11].

Життєпис ред.

Народився 24 листопада 1974 року в Дніпропетровську в родині інженерів[12]. Дід — Мойсей Юрійович Бужанський (нар. 1924, Харків) — учасник Другої світової війни, нагороджений Орденом Вітчизняної війни II ступеня[13].

Освіта та діяльність ред.

Отримав середню освіту у дніпропетровській школі № 79. Закінчив Дніпровський державний інститут інженерів залізничного транспорту (спеціалізація «Інженер-містобудівник»).

Менеджер. Співавтор та ведучий політичних програм на телеканалі ZIK. Постійний учасник фестивалю блогерів.

Нагороджений медаллю «За заслуги перед містом» від Дніпровської міської ради[14].

Відкрито виступав проти Революції гідності і не приховував, що був виборцем Віктора Януковича. Щиро ностальгував за СРСР.[15][16][17][18].

Політика ред.

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (виборчий округ № 25, Чечелівський район, частина Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра)[19]. На час виборів: менеджер ТОВ «Арна», проживає в м. Дніпрі. Безпартійний[20].

Член Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності[21].

Член партії «Слуга народу»[22]. Відомий розпалюванням міжнаціональної ворожнечі і ненависті своїми промовами, спрямовані проти Української Повстанської Армії та української мови, бійців російсько-української війни, в тому числі, автор скандального законопроєкту № 2362 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо навчання державною мовою в установах освіти», який полягає у скасуванні частини закону про мову, яка вимагає переходу учнів 5-11 класів російськомовних шкіл на українську мову навчання з 1 вересня 2020 року, практично порушуючи Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 5670-д.

16 липня 2020 року Максим Бужанський потрапив в базу «Миротворця». У профілі Бужанського на сайті сказано, що його дії «дестабілізують ситуацію в країні»: «Свідомі дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації. Маніпулювання суспільно значущою інформацією. Участь в антиукраїнських пропагандистських заходах. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі».

Критика та скандали ред.

У низці українських ЗМІ Максима Бужанського описують як проросійського блогера й підкреслюють, що його риторика має «майже повний набір типового проросійського блогера / політика».[23][24][25][26] Згідно з аналізом українських журналістів публічної діяльності Бужанського за останні кілька років перед обранням у Народні депутати України у 2019 році, Бужанський має погляди, тотожні ідеології проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя», зокрема, він послідовно критикує Революцію гідності, заявляючи, що Януковича слід було звільняти з посади президента виборами, а не революцією, й зазначаючи, що «єдиний результат Майдану — легалізація нацизму».[23][27][28][29].

Саме на ґрунті поглядів стався черговий скандал вже новообраного народного депутата: Бужанський публічно образив журналістку Ольгу Духніч, назвавши її «тупою вівцею»[30][31]:

«Ще одна тупа вівця, що представляється журналісткою одіозного ЗМІ НВ, в інтерв'ю з представником "Слуги народу" заявила, що я ностальгую за СРСР і "часами Януковича". Розумію, що деякі колеги занадто стримані, щоб називати речі своїми іменами, тому, прийду їм на допомогу. Тупа вівця з одіозного ЗМІ»

Від публічних образ журналістів Бужанський перейшов до образ власних виборців після відвідин свого виборчого округу, назвавши їх «інфантилами та дов****бами»[32]. На його думку, кришки до люків на подвір'ї однієї з шкіл мають купити батьки школярів.

5 грудня 2019 року зчинив бійку в залі засідань Верховної Ради України з депутатом своєї ж фракції, Гео Леросом[33], до котрої його спонукала ніби-то образа останнім депутатки Ірини Верещук[34].

19 лютого 2020 року Бужанський, на засіданні Верховної Ради, відмовився вшановувати хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної сотні та Революції Гідності[35].

25 лютого 2020 вніс законопроєкт про використання російської мови в роботі Верховної Ради.[36]

У грудні 2023 оприлюднив заяву, що у голови комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є російський паспорт. Голова ВККСУ пов’язав тиск із початком оцінювання суддів ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва.[37]

Примітки ред.

  1. ↑ Блогер Бужанський порадив скоротити видатки на «порохоботів» [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.] antikor.com.ua (23 березня 2019)
  2. ↑ Зубченко, Ярослав (23 серпня 2019). Нацистський Майдан та героїчний СРСР. Погляди Максима Бужанського. ms.detector.media (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  3. ↑ У Зеленського обурені присутністю ЗСУ на перепохованні воїнів дивізії “Галичина”. Новинарня (укр.). 30 липня 2019. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 2 лютого 2020.
  4. ↑ Новообраний "слуга" обізвав журналістку "тупою вівцею" – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  5. ↑ Бужанський як нове обличчя Зеленського. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  6. ↑ «Слуга» Бужанський назвав Почесного громадянина Франківська «заслуженим есесівцем». | Збруч. zbruc.eu (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  7. ↑ “Слуга” Бужанський каже, що вніс в Раду законопроєкт, який скасовує закон про мову. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  8. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 25 [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  9. ↑ Бужанський знову зареєстрував у Раді антиукраїнський законопроєкт: подробиці — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 25 січня 2021. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  10. ↑ Антиукраїнський закон Бужанського про мову не проголосували - Новини Києва | Big Kyiv. Великий Київ (укр.). 17 липня 2020. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  11. ↑ Бужанський відмовився підвестися під час хвилини мовчання за загиблими на Майдані (видео). LB.ua. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  12. ↑ Бужанский Максим Аркадьевич [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.] (Comments.ua) (рос.)
  13. ↑ http://podvignaroda.ru. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  14. ↑ Борис Філатов нагородив відомих українських блогерів почесними медалями [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] dniprorada.gov.ua (05.02.2018)
  15. ↑ Дарт Вейдер, прихильники Януковича та скандальний блогер: що потрібно знати про мажоритарників [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.]; 24 канал, 30 червня 2019.
  16. ↑ Чи не занадто? 7 кримінальних справ на члена «Слуги народу» [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.]; zrada.today, 12 червня 2019.
  17. ↑ Максим Бужанський: хто він, що говорив про Майдан і СРСР [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.]; UAportal, червень 2019.
  18. ↑ «За Януковича було краще!» В партію Зеленського потрапив затятий противник Майдану [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.]; Obozrevatel, 9 червня 2019.
  19. ↑ «Слуга народу» представила мажоритарників у 23 областях і Києві [Архівовано 10 вересня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (21 червня 2019)
  20. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  21. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  22. ↑ Далі буде. У Києві пройшов з'їзд Слуги народу, на якому обрали нового голову партії: хроніка. НВ. 10 листопада 2019. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 25 листопада 2019.
  23. ↑ а б Нацистський Майдан та героїчний СРСР. Погляди Максима Бужанського. Детектор медіа, 23 серпня 2019
  24. ↑ У Зеленського обурені присутністю ЗСУ на перепохованні воїнів дивізії «Галичина» [Архівовано 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Новинарня, 30 липня 2019
  25. ↑ Новообраний депутат від «Слуги народу» обурився присутністю ЗСУ на перепохованні воїнів дивізії «Галичина». Україна молода, 30 липня 2019
  26. ↑ Кума Медведчука та громадянина Ізраїлю залишили: «Слуга народу» «почистила» свої списки [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Прямий, 7 Липня 2019
  27. ↑ Хто такий Бужанський, який назвав журналістку «тупою вівцею». BBC News українською, 19 серпня 2019
  28. ↑ «Слуга народу» обізвав журналістку. Хто такий Максим Бужанський? (відео). Радіо свобода, 19 серпня 2019
  29. ↑ Бужанський як нове обличчя Зеленського. Главком, 19 серпня 2019
  30. ↑ Новообраний нардеп від «Слуги народу» Бужанський назвав журналістку Духніч «тупою вівцею». Вона у відповідь порівняла його з «голубом, який напаскудив»
  31. ↑ Майбутній депутат зі «Слуги народу» назвав журналістку «тупою вівцею» «Радіо Свобода»
  32. ↑ «Інфантили» і «дов*ойоби»: Бужанський образив батьків школярів у Дніпрі. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 29 листопада 2019.
  33. ↑ Гео Лерос проти Бужанського: «слуги народу» побилися через депутатку. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  34. ↑ Нардеп Бужанський почубився в Раді з радником Зеленського Леросом. Верещук каже, що це через неї. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  35. ↑ У Раді «слуга народу» відмовився вшанувати пам'ять загиблих на Майдані: відео. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
  36. ↑ До парламенту внесли законопроєкт про застосування російської мови як офіційної в роботі Верховної Ради. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
  37. ↑ Судова влада України. court.gov.ua (укр.). Процитовано 28 грудня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бужанський_Максим_Аркадійович&oldid=41794293