Відкрити головне меню

Бужа́нка — село в Україні, в Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіне.

село Бужанка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Лисянський район
Рада/громада Бужанська сільська рада
Код КОАТУУ 7122881601
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1963
Площа 5,02 км²
Густота населення 391 осіб/км²
Поштовий індекс 19333
Телефонний код +380 4749
Географічні дані
Географічні координати 49°14′12″ пн. ш. 30°44′51″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 30.74750° сх. д. / 49.23667; 30.74750Координати: 49°14′12″ пн. ш. 30°44′51″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 30.74750° сх. д. / 49.23667; 30.74750
Середня висота
над рівнем моря
161 м
Водойми Гнилий Тікич
Місцева влада
Адреса ради 19333, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Бужанка, тел. 64-4-31
Сільський голова Стадник Валентина Володимирівна
Карта
Бужанка. Карта розташування: Україна
Бужанка
Бужанка
Бужанка. Карта розташування: Черкаська область
Бужанка
Бужанка
Мапа

Площа населеного пункту — 502 га.

Кількість населення станом на 01.01.2008 р. — 1782 особи, дворів — 831.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. Буржа, за іншою — від назви переселенців з р. Південний Буг — бужан, які тікали від польського гніту.

Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.

Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в 1775 р.

У 1851 р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006—2007 рр.

У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.

У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, в ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.

У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.

У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського.

У роки Голодомору 1932—1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.

З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.

В Німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.

На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське».

136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В. М. Бутар — орденом Жовтневої революції; В. Ф. Корнієнко, У. П. Новикова, Г. М. Тараненко, Д. Ф. Щербина — орденом Трудового Червоного прапора.

СьогоденняРедагувати

На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа 1-3 ступенів, дитячий садок, дільнича лікарня, сільська амбулаторія, Будинок культури, сільський клуб, бібліотека, пошта, відділ зв'язку. Працює цукровий завод. Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.

Пам'яткиРедагувати

  • Березняк — ландшафтний заказник місцевого значення.

ПостатіРедагувати

ПосиланняРедагувати