Відкрити головне меню

Будівельна інженерія (також інжиніринг) — інженерія у будівельній галузі, інженерне забезпечення будівництва, яке охоплює всі фази реалізації інвестиційно-будівельних проектів: проектування, будівництво, експлуатацію об'єктів. У більш вузькому сенсі — інженерно-консультаційні послуги з підготовки, забезпечення будівництва і експлуатації промислових, інфраструктурних та інших об'єктів[1].

ТермінологіяРедагувати

Походження термінаРедагувати

Термін «інженерія» запозичений з французької (фр. ingénierie), у свою чергу висхідного до латинської (лат. ingenium) — розум, здібності, винахідливість.
В історії інженерами спочатку, починаючи з XII століття, називалися військові інженери (див. цивільне будівництво). Це було пов'язано зі збільшуваною спеціалізацією військ. Маршал Франції Вобан у 1676 році вперше сформував спеціалізовані саперні та мінні роти, перетворені потім на Корпус військових інженерів. У Московському царстві за Петра I, 1702 року було створено мінерну роту, у 1704 році — команду понтонерів, а 1712 року — полк військових інженерів[2].

Поняття «цивільний інженер» з'явилося у XVI столітті у Голландії і застосовувалось до будівельників мостів і доріг[2] та відрізняло їх від військових інженерів. Вже від цього поєднання виник термін «цивільна (будівельна) інженерія» (див. civil engineering), на даний час (2000 роки) поширений у багатьох мовах світу. Під ним розуміється професійна інженерна дисципліна, яка переймається проектуванням, будівництвом, експлуатацією будівельних об'єктів. Потім з'явилася (в основному в англійській мові) велика кількість подібних термінів, що стосуються інших галузей: ядерний інжиніринг, генетичний інжиніринг, реінжиніринг, астроінженерія та інше.

Застосування термінів «Будівельна інженерія» та «Будівництво»Редагувати

У Московському царстві, приблизно з XVI століття керівником будівництва був архітектор. Науково обґрунтовані методи розрахунку і проектування з'явилися лише у XVIIIXIX століттях. Тривалий час для позначення інженерного забезпечення будівництва, що охоплює виробничу, наукову і навчальну складові, використовувався просто термін «будівництво», а інколи «промислове та цивільне будівництво», як основний вид будівництва.

У 1990-х роках, в українській мові з'явився також термін «інжиніринг» (транслітерація англ. engineering) з появою спеціалізованих фірм, що надають інжинірингові послуги. При цьому під інжинірингом на будівництві розуміється надання інженерно-консультаційних послуг проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного, організаційного або дослідницького характеру, підготовка техніко-економічних обґрунтувань проектів, вироблення рекомендацій в галузі організації виробництва і управління проектами, тобто сукупність комерційних послуг з підготовки та забезпечення ходу виробництва будівельної продукції. Таким чином, в українській мові це поняття дещо вужче і не містить у явному вигляді, наприклад, професійну освіту у галузі будівництва.

Нижче наведено порівняльну таблицю відмінностей вживання термінів «будівництво» і «будівельний інжиніринг» (відповідність термінів у різних мовах не завжди однозначна):

Поняття Український термін Російський термін Англійський термін Німецький термін
Вид економічної діяльності Будівництво Строительство Construction Bauwesen
Галузь економіки Будівництво Строительство Construction Bauwesen
Процес зведення будови Будівництво Строительство Construction Bauausführung
Планування і керування ходом будівництва Керування будівництвом Управление строительством Construction management Baumanagement
Інженерне забезпечення зведення споруд Будівельний інжиніринг Строительный инжиниринг Civil engineering Bauingenieurwesen
Професійна освіта для будівництва Будівництво Строительство Civil engineering Bauingenieurwesen
Наукова спеціальність Будівництво Строительство Civil engineering Bauingenieurwesen

Інші терміниРедагувати

У статті 749 Цивільного кодексу РФ для позначення фірми, що надає інжинірингові послуги, застосовано термін «інженер»[3], однак він застосовується, як правило, лише в двомовних текстах договорів, оскільки збігається з кваліфікацією фахівця — інженера.

Ряд вчених запропонували назву мультидисципліни «інвестиційно-будівельний інжиніринг»[4]. У МГСУ з 2009 року ведеться навчання за програмою суміщеної освіти для бакалаврату за профілем «Інформаційно-будівельний інжиніринг»[5]. В області будівництва зустрічаються також терміни «проектний інжиніринг», «технологічний інжиніринг» та інше[6].

Часто зустрічається термін «інженерія будівель», що позначає перелік мереж інженерно-технічного забезпечення будівельних об'єктів, разом з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, газопостачанням, електропостачанням, телекомунікаціями, системами безпеки, структурованими кабельними системами та інше. Самі ці системи не мають стосунку до поняття інжинірингу. Інженерингом також називають «інженерію».

Професійна освіта в галузі будівництваРедагувати

Докладніше: Будівельна освіта

У Київській Русі професійні будівельні навички передавалися за безпосередньої роботи учня, підмайстра у складі артілі. Поширенню умінь сприяло те, що спорудження будівель за своєю природою було колективною справою. Першими професійними керівниками будівництв були десятники, виконавці робіт, архітектори. З появою спочатку емпіричних, а потім науково обґрунтованих методів розрахунку, конструювання та будівництва, стали виникати професійні навчальні заклади.

У Франції перше будівельне училище було створено 1740 року архітектором Блонделем[7]. Для нижчої і середньої ланки управління у Російській імперії, організовувалися школи десятників з будівельної справи, а також курси з підготовки техніків-будівельників. Першим вищим інженерним навчальним закладом (також в області фортифікаційного будівництва) стає у 1810 році, створене 1804 року Головне інженерне училище Російської імперії (а нині ВІТУ), через додавання додаткових офіцерських класів та двогодинне продовження навчання офіцерів, на відміну від усіх інших кадетських корпусів та інженерних навчальних закладів Російської імперії. Як писав випускник Інституту інженерних шляхів сполучення Тимошенко Степан Прокопович у власній книзі «Інженерна освіта у Росії», освітня схема Головного Інженерного Училища, що виникла після додавання старших офіцерських класів, з поділом п'ятирічної освіти на два етапи у подальшому саме на прикладі Інституту інженерів шляхів сполучення поширилася у Російській федерації та зберігається досі у 2000 роках. Це дозволяло починати викладання математики, механіки та фізики на досить високому рівні вже на перших курсах і дати студентам достатню підготовку з основоположних предметів, а потім використовувати час для вивчення інженерних дисциплін.[8]

Одним з перших вищих навчальних закладів в області транспортного будівництва був Петербурзький державний університет шляхів сполучення, який засновано у 1809 році. Він готував фахівців з проектування, будівництва та експлуатації дорожніх, а також гідротехнічних споруд.

Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет було засновано 1832 року під назвою «Училище цивільних інженерів» і є найстарішим в Росії серед спеціалізованих вищих навчальних закладів (ВНЗ) будівельного профілю.

Найбільшим серед будівельних ВНЗ Російської федерації є Московський державний будівельний університет, який засновано у 1921 році, він вже підготував понад 90 тисяч інженерів.

Міжнародна асоціація будівельних вищих навчальних закладів (АБВ) об'єднує 142 ВНЗ України та країн СНД.

Протягом багатьох років основними рівнями кваліфікації фахівців у галузі будівництва були технік-будівельник (з трирічним терміном навчання у середніх спеціальних навчальних закладах) і інженер-будівельник (з п'ятирічним терміном навчання у вищих навчальних закладах). Завдяки приєднанню України до Болонського процесу вищі будівельні заклади освіти, переходить на дворівневу систему бакалавр — магістр з 4 і 6 роками навчання відповідно. При цьому у навчальних планах кожного циклу освіти (див. нижче) виділяється базова частина (обов'язкова для всіх ВНЗ), варіативна частина (встановлювана вищим навчальним закладом) і дисципліни за вибором студента.

Інженерне забезпечення будівництваРедагувати

Однією з особливостей будівельного інжинірингу є відсутність явної персоніфікації інжинірингових функцій. Це пов'язано з тим, що організація будівельних проектів може бути досить різноманітна, і одні й ті ж функції в різних проектах можуть виконувати замовник, проектувальник, генеральний підрядник, субпідрядники, інжинірингова фірма та інше. Тому розглянемо основні функції інженерного забезпечення відповідно до етапів життєвого циклу будівельного об'єкта. Виділяють шість основних стадій життєвого циклу[9]:

Передінвестиційний етапРедагувати

Етап довгострокового планування інвестицій і будівництва включає:

На цьому етапі чільну роль відіграють економіка, фінанси і планування, однак інженерне забезпечення дає змогу виконати обґрунтовані розрахунки й оптимізацію галузевих і територіальних схем, скласти життєздатні проекти територіального планування, інвестиційні програми та бізнес-плани.

Передпроектний етапРедагувати

Після появи певного інвестора, настає час опрацювання та погодження основних параметрів майбутнього об'єкта. Єдиного переліку необхідних дій на цьому етапі немає, оскільки він може суттєво відрізнятися залежно від окремої ситуації. Часто він містить[9]:

В основному зазначені дії виконує замовник. Ним може бути забудовник або його підрозділ (наприклад, відділ капітального будівництва заводу). Обов'язки замовника також можуть виконувати інжинірингові фірми. Якість надаваних інжинірингових послуг дуже важлива, оскільки цей етап визначає основні проектні рішення. Наприклад, виправити помилки, допущені при виборі земельної ділянки або основних параметрів об'єкта (поверховість, розміри і тощо), дуже складно.

ПроектуванняРедагувати

Зміст даного етапу практично повністю відноситься до будівельного інжинірингу. На цьому етапі виконуються:

Під час проектування можна розглядати як окремі види інженерного забезпечення: планування земельної ділянки, об'ємно-планувальні рішення будівель та споруд, конструктивні рішення і розрахунки на міцність, проектування інженерних систем, екологічний інжиніринг, забезпечення безпеки, організаційно-технологічний інжиніринг та інше. Крім того, виконуються архітектурні і економічні розділи проекту, які не стосуються інжинірингу.

БудівництвоРедагувати

Власне будівництво є найбільш капіталомістким етапом в інвестиційному проекті. Тут здійснюються рішення, закладені на попередніх стадіях. З точки зору інженерного забезпечення, на етапі будівництва треба:

  • Отримати дозвіл на будівництво об'єкта;
  • Укласти договори з підрядними організаціями і з заводами-постачальниками обладнання;
  • Розгорнути підготовчі роботи, які діляться на види:
    • Поза будівельним майданчиком (прокладка доріг і зовнішніх комунікацій, спорудження будівельної бази, облаштування житла або вахтового селища будівельників та інше);
    • Власне на будівельному майданчику (знесення будов, вирубка лісу, перекладка комунікацій, планування майданчика, розбивка мережі осей будівель та інше);
  • Організувати постачання із заводів і приймання технологічного обладнання (в основному для виробничих підприємств);
  • Організувати виконання основних робіт зі зведення об'єкта, до яких відносяться:
    • Будівельні роботи (загальнобудівельні, спеціальні будівельні роботи і монтаж інженерних систем);
    • Монтажні роботи (монтаж технологічного обладнання);
    • Пуско-налагоджувальні роботи;
    • Ремонтно-будівельні та ремонтно-реставраційні роботи;
  • Впровадити безпеку ведення робіт;
  • Проводити будівельний контроль якості робіт, матеріалів і конструкцій, авторський нагляд, вести виконавчу документацію;
  • Виконати прийняття виконаних робіт та об'єкта в цілому.

Залежно від прийнятої схеми договірних взаємовідносин на будівництві, окремі функції інжинірингу може виконувати замовник, запрошена ним інжинірингова фірма (технічний замовник, технічний агент тощо), генеральний підрядник.

Експлуатація будівель і спорудРедагувати

Цей етап є найтривалішим, може тривати десятки років.

Перед початком експлуатації виробничого об'єкта треба провести:

Ці роботи фінансуються за рахунок основної діяльності підприємства і не стосуються інвестицій.

Для житлових і громадських будівель також треба отримати дозвіл на введення в експлуатацію.

Потім настає період початкової експлуатації об'єкта. Для житлових будинків це означає виконання індивідуальної обробки приміщень, озеленення прилеглої території (якщо будинок здавався взимку), заселення, створення організацій для експлуатації будинків (товариств власників житла та інше) Для виробничих об'єктів кілька місяців може відводитися для виходу підприємства на розрахункові експлуатаційні показники. Практично для всіх будов протягом гарантійного терміну, потрібне виявлення будівельних дефектів та їх усунення.

Постійна експлуатація будівельних об'єктів не однорідна і розділяється на фази:

Для організації експлуатації будівель різновидом інжинірингу, є так званий фасіліті менеджмент, або «керування експлуатацією будівель» — український термін поки не утвердився). Основними напрямками такого інжинірингу є[4]:

  • Технічна експлуатація будівель (ремонт, обслуговування інженерних систем, прибирання, видалення відходів та інше);
  • Керування розміщенням робітників, підрозділів, орендарів (для житлових будинків — організація побутових послуг) та інше;
  • Організація обслуговування (благоустрій ділянки, охорона довкілля, організація дозвілля);
  • Охорона об'єкта, управління доступом до приміщень.

Ліквідація об'єктаРедагувати

Ліквідація об'єктів капітального будівництва, часто заздалегідь не передбачається. Зазвичай вона проводиться за необхідності звільнити майданчик для нового будівництва або у разі досягнення неприпустимого морального або фізичного зносу. Перед знесенням треба упевнитися, що будівля не є пам'яткою культури або архітектури. Для усунення споруди треба виконати наступні заходи:

  • Зупинка виробництва, юридична ліквідація підприємства (для виробничих об'єктів);
  • Розселення мешканців з наданням відшкодування або іншого житла (для житлових будинків);
  • Вимкнення технологічних комунікацій, систем інженерно-технічного забезпечення;
  • Обстеження об'єкта, отримання висновку про можливість знесення;
  • Складання проекту організації робіт зі знесення чи демонтажу об'єктів капітального будівництва;
  • Організація робіт з демонтажу та знесення конструкцій об'єкта;
  • Організація вивезення сміття, утилізації або захоронення відходів;
  • Виконання проекту і організація робіт по рекультивації майданчика (якщо нове будівництво не передбачається).

Види інжинірингових послугРедагувати

Різновиди інжинірингуРедагувати

Деякі види будівельного інжинірингу мають самостійне значення і класифікуються за видами об'єктів (будівель і споруд) або за видами послуг з інженерного забезпечення. До них можна віднести (у дужках наведено приблизну відповідність англійським термінам):

та інше.

Організаційні форми інжинірингуРедагувати

Склад інжинірингових послуг визначається Замовником з урахуванням специфіки конкретного проекту, проте існує декілька найбільш поширених форм їх надання:

  • Цілісне керування будівельним проектом інвестором або від його імені, наприклад, у разі девелопменту;
  • Виконання функцій замовника (замовника-забудовника) в обсязі, що відповідає контракту, наприклад, у разі EPCM[en]-контракту (від англ. Engineering, Procurement, Construction Management) — керування проектуванням, постачанням, будівництвом;
  • Різного роду окремі консультаційні та інжинірингові послуги, наприклад, послуги технічного замовника, будівельний аудит та інше.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Постанова Росстату від 8.11.2006 № 64 Про затвердження порядку заповнення та подання форми державного статистичного спостереження N 1-ліцензія «Відомості про комерційне обміні технологіями з зарубіжними країнами (партнерами)»
  2. а б Велика Радянська Енциклопедія, 3-е изд.
  3. Цивільний кодекс Російської Федерації, частина 2
  4. а б Мазур І. І., Шапіро В. Д., Ольдерогге Н. Г., Забродін А. Ю. Інвестиційно-будівельний інжиніринг:навчальний посібник. — М. : Єлими, 2009. — С. 763. — ISBN 978-5 -282-02801-0.
  5. Офіційний сайт МГСУ
  6. Портал «Будівельний світ». Архів оригіналу за 11 листопад 2007. Процитовано 10 грудень 2012. 
  7. Енциклопедичний словник Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона
  8. Підготовка інженерів Росії в XIX столітті. Архів оригіналу за 4 серпень 2011. Процитовано 10 грудень 2012. 
  9. а б Комліченко С. Г., малих Г. Г., Павлов А. С. Організація розміщення замовлень на проектування і будівництво. — Наукове видання. — М. : АСВ, 2009. — С. 272. — ISBN 978-5-93093-656-8.
  10. Містобудівний кодекс Російської Федерації

ПосиланняРедагувати