Відкрити головне меню

Буди (Тростянецький район)

село у Тростянецькому районі Вінницької області України

Бу́ди — село в Україні, у Тростянецькому районі Вінницької області. Орган місцевого самоврядування — Будянська сільська рада. Населення становить 1290 осіб.

село Буди
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Тростянецький район
Рада/громада Будянська сільська рада
Код КОАТУУ 0524180601
Основні дані
Населення 1290
Площа 1,92 км²
Густота населення 671,88 осіб/км²
Поштовий індекс 24312
Телефонний код +380 4343
Географічні дані
Географічні координати 48°28′01″ пн. ш. 29°13′59″ сх. д. / 48.46694° пн. ш. 29.23306° сх. д. / 48.46694; 29.23306Координати: 48°28′01″ пн. ш. 29°13′59″ сх. д. / 48.46694° пн. ш. 29.23306° сх. д. / 48.46694; 29.23306
Середня висота
над рівнем моря
261 м
Водойми 10 000 тис.кв м
Місцева влада
Адреса ради Вінницька обл., Тростянецький р-н, с. Буди, вул. 50-річчя Жовтня, 45, тел. 28-9-95
Карта
Буди. Карта розташування: Україна
Буди
Буди
Буди. Карта розташування: Вінницька область
Буди
Буди
Мапа


Зміст

ГеографіяРедагувати

Село Буди розкинулось і знаходиться на південний схід від обласного центра — м. Вінниці. Буди розташовані між смт Тростянець і с. Ободівка на шосейній дорозі, яка сполучає м. Вінницю з райцентром м. Бершаді. Село розкинулось на обох схилах неглибокої балки, яка тягнеться, як і більшість балок Поділля, з північного заходу на південний схід.

ІсторіяРедагувати

400 років тому весь простір, де тепер знаходиться селище, займав суцільний ліс, в якому на березі невеличкої річки Берладинка, де тепер розташоване велике село Ободівка, був обозний завод, на якому виробляли обіддя для коліс до возів. За десятки років існування обозного заводу дерева ясена були вирубані в тих ділянках, які були поблизу заводу. Після цього лісоруби стали заготовляти ясенову деревину в семи восьми кілометрах на північ від заводу-на схилах балки, там де тепер розташоване село Буди.

Щоб не ходити щодня за 7-8 км на роботу з Ободівки, частина лісорубів побудували в балці біля струмка, що там протікав, кілька будок, в яких поселились жити. Біля цих тимчасових жител лісорубів — будок, поступово виникло селище, в якому постійно стали жити десятки селян — лісорубів і пастухів. Це поселення спочатку носило назву «Будки». Через багато десятків років кількість селянських хат збільшилось, невеличкий населений пункт Будки перетворився на село Буди.

Отже село Буди виникло не пізніше як 350 років тому.

У зв'язку з цим можна навести ще й такий приклад. В 1927 році під час земляних робіт по розширенню дороги з Тростянця в Ободівку, яка проходить через центр с. Буд, було відкопано могилу, в якій знайдено 12 кістяків людини, глиняний посуд та монети. Вчені, що приїжджали з міста Вінниця, оглянули викопані знахідки і сказали, що це поховання людей було зроблено близько 300 років тому. Перед Жовтневою революцією із 1960 га рівної землі, яка була в селі, 1250 га належало поміщикові. Більша половина селян були малоземельні або зовсім безземельні і без робочої худоби. Селяни бідняки були змушені наймитувати в поміщика Сабанського. Довго батракували в господарстві попа Неровецького такі селяни-бідняки: Межиєвський Яків(4 роки), Слободяник Іван Іванович(10 років), Шнирук Захар та інші.

Неровецький був багатий і жорстокий експлуататор. Рівень розвитку селян, сільського господарства був дуже низький. Між жителями села Буди і поміщиком Сабанським були ворожі відносини. Селяни ненавиділи своїх гнобителів і вели проти них приховану боротьбу. Для боротьби з селянським рухом і охорони багатства Сабанський завів у своєму маєтку кілька десятків(до 60 чоловік) стражників з Черкас. Вони щодня верхи на конях об'їжджали поміщицькі поля і жорстоко били селянських дітей — пастухів чи селян за те, що вони пускали худобу в панський ліс чи поля. Трудящі мстили своєму гнобителю. Так в 1910 році селяни спалили вночі поміщицьку воловню, в якій згоріло 120 волів.

У культурному відношенні село було дуже відсталим. До 1897 року в одній кімнаті найнятої селянської хати один вчитель і піп навчали біля двох десятків дітей заможних селян. До Жовтневої революції в Будянській приходській школі в трьох групах навчалося разом 30-40 учнів, з якими одночасно працював один вчитель та піп, який вчив дітей закону божого. Школа була погано обладнана. На незграбних грубозбитих довгих партах сиділо 5-6 учнів. Підручників не вистачало.

У 1922 році створено сільську Раду. Першим головою сільської Ради був Ільницький Василь. У 1930 році 30 господарств бідняків об'єдналися в колгосп, який був названий в честь імені Т.Шевченка. Першим головою колгоспу обраний молодий комсомолець Козаченко Олексій. Куркульські елементи всякими способами чинили опір створенню колгоспу та його росту. В 1932—1933 рр. опір куркулів було зламано і основна маса селян вступила в колгосп(350 господарств).

Держава мусила надавати колгоспу насіневу позику. В 1933 році урожайність підвищилась. Колгосп розрахувався з державою, придбав молотарку МК-1700 і двигун. В 1934 році в селі організувався другий колгосп імені Любченка, який об'єднав решту 150 господарств. Першим головою був Килівник Трохим. Обидва колгоспи вже одержували машини від держави через МТС. Розпочалось в обох колгоспах будівництво тваринницьких приміщень. З розповіді 80-річного колгоспника Книша П. Д. і Шкарпітного А. М.: було створено молочні ферми і свиноферми.

На 1941 рік колгоспи мали до 75 кг свиней, 150—200 голів, пасіку з 380 вуликами, 100 овець, була птахоферма на 3000 курей. Колгоспи мали дві вантажних машини. Підвищилась урожайність сільськогосподарських культур.

Велика кількість юнаків і дівчат після закінчення семирічної школи навчаються в середніх навчальних закладах і у вишах.

Але війна 1941—1945 рр. не минула і село Буди. З приходом німецьких нацистів господарство колгоспів було зруйноване і пограбоване. Культура землеробства занепала. Німці шукають собі помічників між покидьками суспільства. Такий знаходиться. В минулому сищик царської поліції, потім спекулянт на Тульчинському і Вінницькому базарах, перепродувач старих речей, шахрай і аферист. В 1936 році примазався в селі Буди до колгоспу під виглядом різноробочого по ремонту телеграфної лінії Бондар А. Д ля німців він становиться справжньою знахідкою, Вони ставлять його старостою села. Жорстоких знущань і катувань зазнають жителі села, а особливо ті, що попали в немилість «Господина старости». В грудні 1943 року, відчуваючи, що наближається час розплати за його вчинки, Бондар готує бричку для втечі. Але його намагання були марними. Не врятували його від народної помсти ні двохметровий тин кругом подвір'я, ні величезних два собаки у дворі, ні два сторожі, які мусили чергувати кожної ночі біля його двору, ні зброя.

14 березня 1944 року село Буди було звільнено нашими військами. Зруйновані господарства обох колгоспів були об'єднані в один колгосп імені Шевченка. Головою колгоспу був Підгірський Петро Пилипович. Не вистачало тракторів та інших сільськогосподарських машин, було мало робочої худоби. Низькою була урожайність основних сільськогосподарських культур. Згодом поповнився тракторний парк. Корінного перелому у підвищенні урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тваринництва колгосп добився особливо починаючи з 1954—1955 років. Почали збирати по 15-18 ц зернових з 1 га, цукрових буряків по 160—200 ц, кукурудзи в зерні по 25 ц з га і більше. Побудовано кам'яні будинки: корівник на 120 голів, свинарник на 300 голів, склад.

У 1960 році колгосп реорганізовано в відділення радгоспу імені Шевченка. У 1978 році відділення збирає урожай зернових з 1 га: 38 ц гороху, 58 ц пшениці, 60 ц кукурудзи, 350 ц буряків, 18 ц цукрового насіння. Побудовано три корівники на 500 голів, три телятники на 600 голів, відгодівельну свиноплощадку на 300 голів, два кормоцехи. На той час у відділенні радгоспу було: корів-400 голів, молодняка-800 голів, свиней-560, 140 бджолосімей. Річний надій на фуражну корову становив 3100 кг. Відділення радгоспу мало тракторів-20 штук, комбайнів-10. За роки Радянської влади село виросло і в культурному відношенні. До Жовтневої революції більшість дітей шкільного віку не мали змоги здобути навіть початкову освіту. А Тростянецьке двокласне училище закінчили лише двоє. В перші десятиріччя Радянської влади Комітет незаможніх селян провів велику роботу по ліквідації неграмотності дорослого населення та підлітків.

Будянська початкова школа була розширена і було охоплено навчанням всіх дітей шкільного віку. А з 1933 року школа стала семирічною, а пізніше восьмирічною. Зараз в Будянській школі працює 22 учителів, навчається 180 учнів. З 1925 року в селі була організована хата-читальня (в дяковій хаті), якою завідував комсомолець Новотарський. При хаті-читальні був невеликий радіовузол, який обслуговував 30 хат.

У 1932 році за рішенням загальних зборів села була закрита церква, приміщення якої використовували під зерносховище, а потім було перебудовано на сільський клуб.

З 1961 року село повністю електрифіковане і радіофіковане. Раніше в сільському клубі діяла стаціонарна кіноустановка, яка на тиждень давала 4 сеанси, крім дитячих.

СьогоденняРедагувати

На даний час в селі є промтоварні та продуктивні магазини, фельшерсько-акушерський пункт, дитсадок, селищна рада, пошта, двохповерхова школа та клуб. Також є пам'ятник невідомому солдату, який віддав своє життя, захищаючи наше село.

ПосиланняРедагувати