Будинок працьовитості (Таганрог)
Будинок працьовитості — будівля, що була побудована у Таганрозі по провулку Гоголівському, 114 в кінці XIX століття. Будівля збереглася до XXI століття, проте змінила своє призначення і зараз це житловий будинок[1].
| Будинок працьовитості | |
|---|---|
 | |
| 47°12′14″ пн. ш. 38°54′33″ сх. д. / 47.20400000002777574° пн. ш. 38.90940000002777310° сх. д.Координати: 47°12′14″ пн. ш. 38°54′33″ сх. д. / 47.20400000002777574° пн. ш. 38.90940000002777310° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Місто | Таганрог |
| Провулок | Гоголівський, 114 |
| Тип | житло |
| Дата заснування | 1898 |
  Будинок працьовитості Будинок працьовитості (Росія) | |
 | |
Історія ред.
Власник будинку ред.
Яків Соломонович Поляков народився у 1832 році в єврейській родині, став відомим банкіром, підприємцем і засновником Азовсько-Донського комерційного банку. В історії збереглись згадки про його двох братів: один з них, Самуїл Соломонович був підрядником кількох залізниць, другий — Лазар Соломонович заснував Московський земський банк[2].
Заснування будинку працьовитості ред.
У Таганрозі Яків Поляков жив з 1868 року, і багато чого зробив для міста. Він встиг відкрити свій торговий дім, заснувати кінний завод і контору буксирного пароплавства. Багато часу приділяв благодійності — підтвердженням цього факту служить відкриття Яковом Поляковим в 1898 році в місті «Будинку працьовитості». Ця будова збереглося до наших часів — зараз в провулку Гоголівському, 114 розташовується житловий будинок[1]. У XIX столітті на території Російської імперії будинки працьовитості набули свого поширення. Їх засновники прагнули надати поміч тим, хто цього справді потребує, не даючи милостиню цим людям, а забезпечуючи їх роботою, яка б дозволила людині самій почати заробляти собі гроші на життя[3]. Іноді подібна назва стосувалась і освітніх установ. У той час професійне навчання діти з єврейських сімей отримували в ремісничих училищах. Вони існували на кошти, які виділяли різні єврейські спільноти і приватні особи. Яків Поляков заснував в Таганрозі якраз такий навчальний заклад. Училище мало свою земельну ділянку досить великих розмірів і амбулаторію. Майно навчального закладу оцінювалося в 20 тисяч рублів. На утримання учнів Яків Поляков витрачав щорічно приблизно 2000 рублів[4]. З огляду на заслуги цієї людини, йому присвоїли титул спадкового дворянина і нагородили чином таємного радника, а також удостоївши його багатьма орденами[1]. Яків Поляков, завдяки якому в Таганрозі з'явився Будинок працьовитості, помер в 1909 році[2].
Примітки ред.
- ↑ а б в Памятники архитектуры, истории и культуры Таганрога на Старых открытках и фотографиях, 186 с. — С.158 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2017. Процитовано 16 листопада 2018.
- ↑ а б Царица Парижских Кабаре. Александр Васильев, Людмила Лопато. Издательство Альпина Нон-Фикшн, 2011 год. — 355 с. — С. 37
- ↑ Петербургская городская дума:1846-1918, Б. Б. Дубенцов, Валерия Антониновна Нардова, Санкт-Петербургский институт истории (Российская академия наук), ЛИки России, 2005 — Всего страниц: 541, — С. 234
- ↑ Евреи на донской земле: история, факты, биографии. Михаил Гонтмахер, Ростиздать, 1999 — Всего страниц: 558
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |