Будинок на вулиці Саксаганського, 58
Будинок на вулиці Саксаганського, 58 (також — будинок Каміонського) — житловий будинок у Голосіївському районі Києва, на вулиці Саксаганського. Зведений у 1913—1914 як прибутковий будинок[1], має статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення[2].
| Будинок на вулиці Саксаганського, 58 | |
|---|---|
|
| |
|
50°26′15″ пн. ш. 30°30′18″ сх. д. / 50.437500000028° пн. ш. 30.50500000002777767° сх. д.Координати: 50°26′15″ пн. ш. 30°30′18″ сх. д. / 50.437500000028° пн. ш. 30.50500000002777767° сх. д. | |
| Тип | будівля |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України і Пам'ятка містобудування України місцевого значенняd |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип будівлі | прибутковий будинок |
| Архітектурний стиль | історизм |
| Архітектор | Зекцер Йосип Абрамович |
| Відомі мешканці |
Клара Брун-Каміонська, Оскар Каміонський, Лев Штейнберг |
| Адреса | вул. Саксаганського, 58 |
  Будинок на вулиці Саксаганського, 58 (Київ) | |
 | |
 Будинок на вулиці Саксаганського, 58 у Вікісховищі | |
Історія ред.
Ділянка із житловим будинком, попередником сучасного будинку № 58, належала оперному співакові Оскару Каміонському, який тут і мешкав[3]. У 1913—1914 роках на його замовлення архітектор Йосип Зекцер спорудив на цьому місці шестиповерховий прибутковий будинок[3][4][5][6][7][1].
Після смерті власника, Оскара Каміонського, у 1917 році, будівля перейшла у спадок до його дружини, Клари Брун. У 1919 році, за радянських часів, будівлю націоналізували, втім, удова Каміонського, професор Київської консерваторії, продовжувала проживати у цьому будинку[7][8].
Опис ред.
Будівля стоїть на червоній лінії забудови вулиці Саксаганського, шестиповерхова, цегляна, фарбована (цоколь тинькований)[3]. Перекриття пласкі, двосхилий дах вкритий бляхою. Будівля у плані Т-подібна, у видовженому дворовому крилі, що розташоване перпендикулярно вуличному об'єму, розміщені парадна сходова клітка із ліфтом та двоє чорних сходів[3]. Перший поверх зайнятий торговельними приміщеннями.
Чоловий фасад декорований у стилі історизму з елементами неоампіру[6], має трьохосьову симетричну композицію. Осі підкреслені еркерами на рівні третього—п'ятого поверхів (на рівні шостого завершені балконами), з них центральний має гранчасту форму, бічні еркери заокруглені. У пряслах між еркерами, створюючи плавний перехід, розміщені два ряди гранчастих у плані балконів із кованими решітками. Завершується чоловий фасад фризом із ліпними гірляндами у середній частині площини фасаду, декоративним архівольтом над центральним вікном і наріжними акротеріями на флангах; середня частина фасаду додатково акцентована трикутним пологим аттиком із ліпним декором у вигляді трьох вінків, з яких станом на початок XXI століття зберігся лиш один. Вікна прямокутні, на першому поверсі — вітринні, на другому поверсі прикрашені декором із меандровим мотивом, в еркерах, на рівні четвертого—п'ятого поверху вікна мають декоративні ліпні геометричні підвіконні вставки. Головний вхід розташований по центральній осі фасаду і має вигляд стилізованого порталу, увінчаного трикутним щипцем, на тлі якого — картуш із маскароном у вигляді жіночої голови. На правому фланзі розташований проїзд на внутрішнє подвір'я[3], за ним у напівповерсі розташоване житлове приміщення — колишня двірницька[9].
Дворовий фасад має спрощений декор; стіни-брандмауери прикрашені вертикальними лопатками та завершені трикутними щипцями, по центральній осі мають смугу невеликих вікон[3].
Видатні мешканці ред.
У квартирі № 18 до своєї смерті у 1917 році мешкав власник будинку, оперний і камерний співак Оскар Каміонський[3]. Разом з ним у цій квартирі проживала його дружина, оперна співачка, солістка Київського міського театру Клара Брун-Каміонська (після смерті чоловіка жила у цій квартирі до 1930-х років)[3].
У 1910-х роках у будинку проживав диригент, композитор, педагог, народний артист СРСР Лев Штейнберг[3].
Галерея ред.
-
Декоративний архівольт у фризі
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ а б Малаков, 2009, с. 123.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 22.11.1982 № 1804
- ↑ а б в г д е ж и к Звід, 2004, с. 1119.
- ↑ Гирич, 2018, с. 364.
- ↑ Гирич, 2014, с. 67.
- ↑ а б Забудова Києва, 2012, с. 485.
- ↑ а б Кальницкий, 2012, с. 273.
- ↑ Кальницкий, 2012, с. 263.
- ↑ Малаков, 2009, с. 278.
Джерела ред.
- Забудова Києва доби класичного капіталізму або як і коли місто стало європейським / за заг. ред. М. Б. Кальницького, Н. М. Кондель-Пермінової. — К. : ВАРТО, 2012. — 560 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2321-21-0.
- Єрофалов Б. Л., Кальницький М., Коваленко Н. Житловий будинок 1913—14, в якому проживали Брун К. І., Каміонський О. І., Штейнберг Л. П. // Київ: Кн. 1, ч. 2: М—С Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 585—1216. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2.
- Гирич І. Б. Київ: люди і будинки. — 2-ге. — К. : Либідь, 2018. — 432 с. — ISBN 978-966-06-0704-0.
- Гирич І. Б. Під захистом святого Володимира: Університет та його околиці. — К. : Либідь, 2014. — 80 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0672-2.
- Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. — К. : "Кий", 2009. — 5000 прим. — ISBN 978-966-8825-53-8.
- Кальницкий М. Б. Зодчество и зодчие. — К. : ВАРТО, 2012. — 336 с. — (Киевские истории) — 1500 прим. — ISBN 978-966-2321-22-7.
- Кальницкий М. Б. Еврейские адреса Киева. — К. : «Дух і літера», 2012. — 368 с. — ISBN 978-966-378-222-5.