Будинок № 4 (Будинок Герндт) — житлова будівля на Микільсько-Ботанічній вулиці, характерний зразок київських прибуткових будинків у неоготичному стилі кінця ХІХ сторіччя.

Микільсько-Ботанічна, 4


50°26′18″ пн. ш. 30°30′23″ сх. д. / 50.4385555555833278° пн. ш. 30.50652777780555525° сх. д. / 50.4385555555833278; 30.50652777780555525Координати: 50°26′18″ пн. ш. 30°30′23″ сх. д. / 50.4385555555833278° пн. ш. 30.50652777780555525° сх. д. / 50.4385555555833278; 30.50652777780555525
Статус пам'ятка архітектури та містобудування
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль неоготика
Будівництво 1896 — 1897
Відомі мешканці Леонід Білогриць-Котляревський,
Микола Порш,
Павло Тутковський
Адреса Микільсько-Ботанічна вулиця, 4
Микільсько-Ботанічна, 4. Карта розташування: Київ
Микільсько-Ботанічна, 4
Микільсько-Ботанічна, 4 (Київ)
Мапа

CMNS: Микільсько-Ботанічна, 4 у Вікісховищі

Наказом Управління охорони  пам'яток  історії, культури та історичного середовища № 143 від 26 жовтня 2001 року будівля внесена до обліку пам'яток архітектури[1].

Історія ділянки ред.

 
Ліва розкріповка з готичним вікном
 
Вхід

1877 року власницею ділянки стала дружина австрійського підданого А. Водольська. На території садиби звели дерев'яний будинок, а на подвір'ї розпланували фруктовий сад. 1890 року садибу придбала дружина прусського підданого Е. Герндт. На її замовлення у 1896—1897 роках спорудили будинок за проєктом архітектора Якуба-Фрідріха Вольмана. На початку ХХ сторіччя ділянка перебувала у власності різних осіб: О. Диджула (1901), подружжя І. та Л. Климовичів, А. Панащенка (з 1910), Е. Фінкельштейна (1919).

До 1904 року в будинку мешкав правознавець Леонід Білогриць-Котляревський (1855—1908).

У 1910-х роках тут оселився економіст, політичний діяч, член Центральної Ради Микола Порш (1879—1943).

У будинку також знімав помешкання український геолог, географ й академік УАН Павло Тутковський (1858—1930)[1].

Будинок реконструювали і надбудували поверх.

Архітектура ред.

Двоповерхову із цокольним напівповерхом, цегляну будівлю у стилі неоготики спорудили на червоній лінії.

Композиція вирішена у стилізованих готичних формах. Чоловий фасад фланкують різні за шириною розкріповки. На лівому фланзі розташований вхід із піддашшям. Правий оздоблений стрілчастими нішами.

Центральна частина із гранчастими напівколонами увінчана прямокутним аттиком і вежками. Вікно над входом — стрілчасте, інші — прямокутні, на флангах завершені ламаними сандриками.  Балкон на консолях, що на другому поверсі, має ажурні металеві ґрати.

Частково втрачено первісне оздоблення: декоративні вази, різьблені двері тощо[1].

Примітки ред.

Джерела ред.