Вікіпедія

Будинок Наркомпраці (Харків)

Будинок Наркомпраці — будинок у Харкові на Мироносицькій вулиці, 1. Початково вміщував Народний комісаріат праці УСРР, а в останні роки — Економічний факультет Харківського університета. Пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення[2][3]. Пошкоджений російським ракетним ударом 2 березня 2022 року в ході боїв за Харків[4][5].

Будинок Наркомпраці
Знімок 2015 року
49°59′58″ пн. ш. 36°14′07″ сх. д. / 49.99950000002777273° пн. ш. 36.235500000027776935° сх. д. / 49.99950000002777273; 36.235500000027776935Координати: 49°59′58″ пн. ш. 36°14′07″ сх. д. / 49.99950000002777273° пн. ш. 36.235500000027776935° сх. д. / 49.99950000002777273; 36.235500000027776935
Статус Пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України і Пам'ятка містобудування України місцевого значенняd
Країна  Україна
Розташування Харків
Архітектурний стиль модерн[1]
Архітектор С. П. Тимошенко
Стан Зруйнований
Адреса Мироносицька, 1
Будинок Наркомпраці (Харків). Карта розташування: Україна
Будинок Наркомпраці (Харків)
Будинок Наркомпраці (Харків) (Україна)
Мапа
CMNS: Будинок Наркомпраці у Вікісховищі
Після ракетного удару 2 березня 2022

Історія ред.

Дані щодо часу будівництва та імені архітектора суперечливі. Згідно досліджень Віктора Чепелика, автором будинку був архітектор Сергій Тимошенко (попередні дослідники називали ім'я Павла Кушнарьова)[1]. Існує версія, що будинок був зведений ще 1916 року за проєктом Тимошенка[6] для 1-го вищого початкового училища, а 1925 (за іншими даними, 1927) року добудований Кушнарьовим під адміністративну функцію — для Народного комісаріату праці[1][7]. Відомо, що 1928 року Наркомпраці вже значився за цією адресою[1].

У 1960-х — 1970-х роках було демонтовано деякі деталі будинку, зокрема балкони, що становили загрозу під час масових свят[1].

1943 року, після звільнення Харкова від нацистів, у будинку розміщувався Харківський обласний комітет КП(б)У до завершення його власної будівлі[8]. Деякий час будинок займала одна зі структур Харківського обкому ЛКСМ[1], а потім — Економічний факультет Харківського університета[4][6].

На 2018 рік технічний стан будинку був у цілому задовільним[1].

Вранці 2 березня 2022 року будинок був частково зруйнований російським обстрілом разом із розташованою поряд будівлею обласного управління поліції та СБУ (однією з найбільших харківських будівель сталінських часів)[6][9][10]. Ракетний удар та спричинена ним пожежа частково знищили фасади, покрівлю та інтер'єри будинку[5][4][11][12].

Після удару було складено 3D-модель будівлі для оцінки її стану і можливостей відновлення[13][14][15]. Існують плани її реконструкції[16][14][17].

Опис ред.

Будинок 4-поверховий із цокольним поверхом, у плані П-подібний. Над обома перетинами корпусів мав по одноповерховій башті. Розташований на розі вулиць Мироносицької та Жон Мироносиць. Середньою частиною виходить на вулицю Жон Мироносиць, за якою лежить сквер Перемоги. Корпус, що виходить на Мироносицьку, вирізнявся великим вестибюлем та двостороннім розташуванням приміщень[1].

Несучі стіни складаються з глиняної цегли, перекриття — з залізобетону, дах був металевим на дерев'яних кроквах. Автентичні дерев'яні вікна поступово прийшли до аварійного стану, і 2013 року вікна вуличних фасадів замінили на металопластикові[1].

За оцінкою Л. В. Раєнка (2012), будинок поєднує форми українського модерну та неоампіру, «переплавлені в вогні монументального раціоналізму»[7]. На думку О. О. Швиденко (2018), стиль будинку представляє перехід від українського модерну до модерністських пошуків і поєднує риси українського народного житла з естетикою залізобетонної конструкції[1].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Швиденко О.О. Будинок Наркомпраці у Харкові, як об'єкт культурного надбання України // Науковий вісник будівництва. — 2018. — Т. 93, вип. 3. — С. 104–109. — DOI:10.29295/2311‒7257‒2018‒93‒3‒104‒109. Архівовано з джерела 18 квітня 2022. Процитовано 2022-04-18.
  2. ↑ Державний реєстр пам'яток місцевого значення: Харківська область (PDF). Міністерство культури та інформаційної політики України. 14 січня 2022. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022.
  3. ↑ Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022.
  4. ↑ а б в Козлова К. (18 березня 2022). Велике російське руйнівництво: Архітектурні пам’ятки, пошкоджені війною. Bird in flight. Архів оригіналу за 18 березня 2022.
  5. ↑ а б Знищена історія. Як росіяни руйнують пам'ятки Харкова. KharkivToday. 7 липня 2022. Архів оригіналу за 9 липня 2022.
  6. ↑ а б в Зольникова А. (27 березня 2022). Разрушение музеев, театров и храмов — это военное преступление. Meduza. Архів оригіналу за 29 березня 2022.
  7. ↑ а б Раенко Л. В. Архитектор С.  П. Тимошенко и Харьков // Праці пам′яткознавців. Випуск II. Ювілейна збірка наукових статей з пам’яткоохоронної роботи / гол. ред. І.  А. Шудрик. — Харків : Курсор, 2012. — С. 166. Архівовано з джерела 14 квітня 2022
  8. ↑ Плотичер Е. А. История улиц и площадей Харькова: улица Мироносицкая. Архів оригіналу за 5 січня 2022.
  9. ↑ Верещака М. (2 березня 2022). У Харкові вибух біля будівель Нацполіції та СБУ — горить корпус університету. Суспільне. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  10. ↑ Мурашко А. (2 березня 2022). Вражеский обстрел СБУ, полиции и университета в Харькове: 4 погибших, 9 травмированных. УНН. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  11. ↑ Хомченко М. (25 березня 2022). Ракетний удар по Харківському університету: Вражаючі кадри з корпусу економічного факультету (ФОТО). Depo.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2022.
  12. ↑ From Russia With Hate. Як виглядає знищений росіянами корпус Каразінського університету. Люк. 14 липня 2022. Архів оригіналу за 5 грудня 2022.
  13. ↑ En Ukraine, la technologie de pointe pour «mémoriser» les bâtiments historiques. Le Figaro. 29 травня 2022. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 20 липня 2022.
  14. ↑ а б Дежкіна М., Солодовнік М., Новосел О. (7 червня 2022). Реставрація пошкоджених внаслідок війни будівель Каразінського університету обійдеться у понад 3 млрд гривень. Суспільне. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 20 липня 2022.
  15. ↑ Крутько Д. (30 травня 2022). Французький інженер оцифровує пошкоджені історичні пам’ятки в містах України. Хмарочос. Архів оригіналу за 30 травня 2022.
  16. ↑ Місто обіцяє допомогти Каразинському університету відновити зруйнований росіянами корпус. Харків Times. 21 травня 2022. Архів оригіналу за 21 травня 2022.
  17. ↑ Кречетова Д. (25 квітня 2022). На відбудову університету Каразіна у Харкові треба мінімум 3,5 млрд гривень – ректорка. Українська правда. Архів оригіналу за 8 травня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будинок_Наркомпраці_(Харків)&oldid=39429268