Будинок Кременчуцького повітового земства

Будинок Кременчуцького повітового земства — історична будівля в Кременчуці на початку вулиці Коцюбинського навпроти Придніпровського парку біля готелю «Кремінь». Поруч знаходяться площа Перемоги. Входить до Переліку пам'яток архітектури та містобудування Кременчука. Був зведений у другій половині ХІХ століття. Зараз – житловий будинок.

Будинок Кременчуцького повітового земства
Будинок Кременчуцького повітового земства - 01.JPG
Будинок зі сторони готелю Кремінь (2011)

49°03′51″ пн. ш. 33°24′07″ сх. д. / 49.064167° пн. ш. 33.402083° сх. д. / 49.064167; 33.402083
Країна Україна Україна
Розташування Кременчук
Дата закінчення спорудження до 1877
Адреса вулиця Коцюбинського, 2

ІсторіяРедагувати

 
Будівля земства під час повені 1877 року

Земства в Російській імперії були введені земською реформою Олександра II у 1864 році. Нові відомства були органами місцевого самоврядування та займалися питаннями місцевої освіти, охорони здоров'я, будівництва доріг, організацією виставок і кустарних майстерень.

У рамках повітів землевласники, торговці та промисловці, які володіли нерухомістю, а також сільські товариства отримали право обирати на три роки «гласних» у повітові земські збори. Збори під головуванням повітового ватажка дворянства збиралися щорічно для управління господарськими справами повіту. Зборами також обиралася постійна повітова земська управа.

Земство Кременчуцького повіту розпочало роботу у 1865 році, у тому ж році була обрана повітова земська управа. Після смерті священика Спасо-Преображенської церкви земство планувало викупити його будинок, що знаходився поруч з церковною садибою, для розміщення управи в ньому. Однак угода не відбулася і земство побудувало для своїх потреб новий будинок. Будівля була зведена на розі вулиць Малої Міщанської (нині - Коцюбинського) та Єленської (нині - Івана Мазепи), неподалік від Соборній площі (нині - площа Перемоги)[1]. У 1877 році будівля постраждала від повені[2].

Кременчуцьке земство займалося розвитком аграрного сектора[3], освіти[4], А також медицини, зокрема, заходами щодо запобігання епідемій[5].

 
Сквер перед будівлею

У 1880-і роки напроти будівлі земства з боку Соборної площі за ініціативою та проєктом гласного міської думи В. Устимовича було облаштовано Земський сквер[6] - один з перших громадських скверів міста (нині на місці скверу розташований готель «Кремінь»).

Утворений у Кременчуці у період після 1894 року повітовий комітет опікування про народну тверезість використовував будинок земства на Єленській вулиці[7]. Комітети опікування були створені при Олександрі III та займалися розповсюдженням літератури про шкоду алкоголю, а також організацією безкоштовного дозвілля населення: відкривали чайні, бібліотеки, сади (див. сад народної тверезісті у Крюкові), організовували концерти.

Повітові відомства розміщувалися у будівлі до революції 1917 року, у 1919 році всі подібні установи Російської імперії були скасовані.

Будинок був пошкоджений під час Другої світової війни та відбудований у післявоєнний період.

Нині у будівлі розміщується багатоквартирний житловий будинок. З 2013 року має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. А.Н. Лушакова. Спасо-Преображенской церковь (ru). Окраины Кременчуга. Процитовано 2017-06-18. 
  2. Повінь у Кременчуці 1877 года (ru). kremenhistory.org.ua. Процитовано 2017-06-23. [недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  3. Л.М. Крот. Економічна діяльність Кременчуцького повітового земства (друга половина ХІХ - початок XX століття) // Науковий вісник Херсонського державного університету. — 2016.
  4. В.А. Крот, Л.М. Крот. Введення загальної системи початкової освіти в земських школах Кременчуцького повіту на початку XX століття // Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. — 2015.
  5. Земская медицина в Кременчуге (ru). Окраины Кременчуга. Процитовано 2017-06-22. 
  6. Н.В. Музыченко, И.Н. Соколова. История Земского сквера в Кременчуге (ru). Окраины Кременчуга. Процитовано 2017-06-18. 
  7. Памятная книжка Полтавской губернии на 1910 год (ru). histpol.pl.ua. Процитовано 2017-06-22. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).
  • Додаток до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20 грудня 2016 року