Відкрити головне меню

Буданов Абрам Єфремович (1886—1929) — анархо-махновець учасник махновського руху в Донбасі. Неззмінний член Реввійськради РПАУ[1].

Буданов Абрам Єфремович
Народження 1886(1886)
Старий Крим Маріупольський повіт
Смерть 1929(1929)
СРСР
Громадянство BlackFlag.svg Вільна територія
Приналежність Революційна повстанська армія України
Роки служби 1918-1921
Командування 1 Донська бригада (РПАУ)
Війни / битви Революція 1905—1907,Українська революція

ЖиттєписРедагувати

Народився 1882 році в селі Старий Крим Маріупольського повіту, тут же здобув освіту чотири класи.[2]

Приєднався до анархістів-комуністів в 1905 році, учасник Революції 1905—1907 років в Луганську. У 1917—1918 роках займався організацією анархо-синдикалістських профспілок серед шахтарів Донбасу, потім брав участь у підпільній боротьбі проти Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

Навесні 1919 року приєднався до Махновського руху. У серпні 1919 організував і очолив Анархо-Махновське повстання в частинах червоної 58-ї дивізії. 1 вересня 1919 року Абрама було обрано до революційної військової ради армії РПАУ в селі Добровеличківці.[3]

У РПАУ командував Першою Донською бригадою, що згодом була перетворена на корпус (1919), керував партизанською боротьбою в Харківській і Донецькій губерніях (1920), був членом Ради революційних повстанців України.

Ввечері 23 лютого 1920 року приїхав разом з махновцями в Гаврилівку. Буданов скликав мітинг в селі і власноручно розклеював листівки.[4] Наприкінці березня 17-18 числа в селі Б. Янісоль вів політичну та пропогандистську роботу.[5] В Олександрівці у культурно-просвітній відділ 29 травня обрали Буданова, призначивши його головою відділу.[6][7]

29 вересня 1920 року утворена Дипломатична комісія Ради РПАУ яка вирушила до Харкова для підтримки зв'язку з радянським урядом членом дипмісії був обраний Буданов[8].

Його було заарештовано при розриві військово-політичної угоди з російсько-більшовицькою владою 26 листопада 1920 року,[9] але влітку 1921 року він утік з Рязанської в'язниці і повернувся, очолював повстанський рух, поки його не було розбито в 1922 року на Донбасі.

До кінця 1928 року організував підпільну анархічну групу під Маріуполем, розкриту ДПУ УСРР у листопаді 1928 року.

У 1995 році посмертно був реабілітований.

ПриміткиРедагувати

  1. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 338
  2. http://lists.memo.ru/index2.htm
  3. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 338
  4. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 436
  5. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 438
  6. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 446
  7. Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921» Стр 259
  8. Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921» Стр.372
  9. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 542

ДжерелаРедагувати

  • Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921»
  • Бєлаш Віктор — Дороги Нестора Махно
  • Джерело: Книга пам'яті Маріуполя