Брюґґен Володимир Олександрович
Володи́мир Олекса́ндрович Брю́гген (*29 березня 1932, Харків — 19 липня 2018, Харків) — радянський і український критик, літературознавець, перекладач, есеїст. Член Національної спілки письменників України (1965). Лауреат літературних премій імені Олександра Білецького, імені Василя Мисика, ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» та ін.
Брюґґен Володимир Олександрович | ||||
---|---|---|---|---|
Володимир Брюгген (стоїть) і Юрій Стадниченко | ||||
Народився |
29 березня 1932 Харків, Українська СРР, СРСР | |||
Помер |
19 липня 2017 (85 років) Харків, Україна | |||
Країна |
![]() ![]() | |||
Діяльність | перекладач, літературний критик | |||
Alma mater | Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |||
Членство | НСПУ | |||
|
ЖиттєписРедагувати
Навчався у Харківському політехнічному інституті (1950—1952), перейшов на відділення журналістики Харківського університету. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1956). Працював у редакції районної (м. Богодухів Харків. обл.) та заводської (з-д «ХЕМЗ») газет, на Харківському телебаченні (1958—1960). У 1960—1970 — завідувач відділу критики журналу «Прапор». Від 1970 — на творчій роботі.
Творчий доробокРедагувати
Перший друкований виступ (рецензія) — у журналі «Звезда» (1951). Критичним публікаціям Б. властиві увага до художніх деталей, прагнення розкрити творчі можливості, стиль автора. Б. відомий також як автор афоризмів, іроніко-сатиричних та філософських мініатюр, що публікувалися в журналах «Вітчизна» (1992), «Сучасність» (1998), «Радуга» (1990), «Київ» (1998). Вони прикметні дотепністю, оригінальністю думки. Відомий Б. і як перекладач прози й поезії з французької, англійської та польської мов: поезії С.-Ж. Перса, романи й повісті Л. Буссенара (трилогія «Гвіанські робінзони»), Ж. Верна («Повітряне село», «Таємниця Вільгельма Шторіцо»), Р. Фалле («Дурник у Парижі»), А. Крісті («Смерть у шампанському»), Д. Чейза («Лис у капкані»), П. Лєне («Ірреволюція», «Ніжні сестрички»), спогади Л. Хемінґуея («Мій брат, Ернест Хемінгуей»), оповідання Б. Меламуда, польського гумористів та ін. Подав нову редакцію українського тексту й переклав російською мовою два томи українського сороміцького фольклору з літературної спадщини В. Гнатюка — «Билиці не для друку». Лауреат Премії ім. В. Мисика за переклад збірки поезій С.-Ж. Перса (1997).
Автор літературно-критичних книжок «Людина творить добро», «Звичайний хліб мистецтва», «Про Ігоря Муратова», «Земля і люди», «Близький берег долі», «Зерно і сходи». Переклав романи й повісті Р. Фалле, Л. Буссенара, Ж. Верна, А. Крісті. Д. Чейза, Б. Меламуда та ін.
ПраціРедагувати
- Людина творить добро. К., 1966;
- Звичайний хліб мистецтва. К., 1969;
- Про Ігоря Муратова. К., 1972;
- Земля і люди. К., 1973;
- Близький берег долі. К., 1981;
- Завет поколений. Х. Л., 1986;
- Зерно і сходи. К., 1987;
- Блокноти. Т., 2001.
- Блокноты. Х., 2003;
- Люди і книги. Статті. Спогади. Х., 2006;
- Блокноты. Х., 2007;
- Прозріння. Літературно-критичні етюди. Х., 2008;
- Блокноты. Книга третья. Х., 2010;
- Блокноти. Видання друге, доповнене. Х., 2012;
- Література і час. Вибрана есеїстика. Х., 2013;
- Седьмая книга. Блокноты 2010—2014. Х., 2015.
- Восьмая книга. Блокноты 2014—2016. Х., 2016;
ЛітератураРедагувати
- Дончик В. В. Брюгген. Звичайний хліб мистецтва // РЛ. 1970. № 12;
- Шатилов М. Книжка про ввічливість літератора // Дніпро. 1970. № 10;
- Гельфандейн Г. Оружием критики // Радуга. 1966. № 10;
- Маляренко Л. В органічній єдності // Вітчизна. 1971. № 1;
- Кодак М. З довірою і вимогливістю // РЛ. 1982. № 9;
- Яворівський В. Оглянутися — і йти далі // Прапор. 1982. № 4;
- Безхутрий Ю. Вірність високим критеріям // Прапор. 1983. № 1;
- Логачева Т. Свобода нужна только затем, чтобы быть свободным… // Панорама. Х., 2001, 21 сент.;
- Сорока П. Народжений для однієї книги // Брюгген В. Блокноти. Т., 2001;
- Йовенко С. «Оманливість великих істин Володимира Брюггена» // Вітчизна. 2002. № 3—4.
- І. М. Дзюба
- Микола Петренко. Довкруж пня. «Блокноти» Володимира Брюггена: версії, варіанти, інший аспект, суперечка, заперечення. Львів, 2008.
- Михайлин І. Л. Автобіографічний роман в афоризмах / Ігор Михайлин // Квартали (Харків). — 2012. — № 1. — С. 277—287.
ПосиланняРедагувати
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |