Бруно Штреккенбах

Бруно Генріх Гуго Штреккенбах (латис. Bruno Heinrich Hugo Streckenbach; *7 лютого 1902, Гамбург — †28 жовтня 1977, Гамбург) — один із керівників СС; группенфюрер СС, генерал-лейтенант військ СС і поліції (1941). Командир 19-ї Латвійської добровольчої дивізії СС.

Бруно Штреккенбах
латис. Bruno Streckenbach
Bundesarchiv Bild 121-0273, Krakau, Ankunft Heinrich Himmler.jpg
Народження 7 лютого 1902(1902-02-07)
Гамбург
Смерть 28 жовтня 1977(1977-10-28) (75 років)
Гамбург
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Приналежність Третій Рейх Третій рейх
Flag of the Schutzstaffel.svg СС
Роки служби 19191945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Член СА і СС[1]
Звання группенфюрер СС
Командування 8-а кавалерійська дивізія СС «Флоріан Гайер»
19-та гренадерська дивізія СС (2-га латвійська)
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Золотий партійний знак НСДАП
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Золотий німецький хрест
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Нарукавна стрічка «Курляндія»
Йольський свічник СС
Спортивний знак СА
Кільце «Мертва голова»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
CMNS: Бруно Штреккенбах у Вікісховищі

В'язень сталінських концтаборів.

БіографіяРедагувати

Уродженець міста Гамбурга. З сім'ї чиновника митниці. 1919 закінчив реальну гімназію і добровільно вступив рядовим до 6-го піхотного полку рейхсверу, звідки в листопаді був відрахований, за відсутністю можливості отримати офіцерське звання.

19201923 — член організації «Союз Вервольф». Член НСРПН (з березня 1931). Восени 1932 вступив до 28-го штандарту СС (Гамбург).

19331936 — начальник гамбурзької таємної поліції.

19361939 — інспектор поліції безпеки Х військового округу (Гамбург).

У серпні 1939 відряджений до Відня, до штабу угруповання «Зюд», для створення і керівництва поліцією, яку готували до дій в умовах війни проти Польщі. Під час походу на Польщу очолював айнзатцгруп I, надану 14-й армії.

Участь у Другій світовій війніРедагувати

У вересні 1939 — начальник поліції безпеки при армійському угрупованні «Зюд» (Краків, із середини жовтня 1939 — столиця Генерал-губернаторства). З жовтня 1939 — уповноважений поліції безпеки при Верховному командуванні СС і поліції Генерал-Губернаторства (очолював обергрупенфюрер СС Фрідріх Крюгер).

З травня 1940 по грудень 1942 — начальник 1-го Управління (Управління кадрів) Головного управління імперської безпеки.

З грудня 1942 по лютий 1943 — командир дивізіону протитанкової артилерії 8-ї кавалерійської дивізії СС (група армії «Мітте»; в травні-червні 1943 брав участь у боротьбі з диверсійними загонами НКВД СРСР (проти банд Ковпака) на території України — у трикутнику між Прип'яттю і Дніпром).

З середини серпня 1943 — командир 1-го (16-го) кавалерійського полку 8-ї кавалерійської дивізії СС; потім, з середини вересня 1943 по січень 1944 — командир тієї ж дивізії.

Латвійський періодРедагувати

З 13 квітня 1944 по 9 травня 1945 — командир 19-ї Латвійської добровольчої дивізії СС.

Поневіряння у комуністичних в'язницяхРедагувати

Заарештований сталінськими спецслужбами 28 грудня 19469 травня 1945 — військовополонений сталінських військ).

Вироком Військового трибуналу Московського округу ЗС СРСР від 18 лютого 1952 за «злочини», передбачені ст. 2 параграф 1 п. «а», «в», «з» Закону № 10 Контрольної ради в Німеччини і ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 в відповідно до ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СССР від 26 травня 1947 «Про скасування страти», засуджений до позбавлення в концтаборів терміном на 25 років.

28 вересня 1955 Бруно Штреккенбах достроково звільнений із концтаборів СРСР 10 жовтня 1955 р. і переданий уряду НДР у місті Херліхаузен. Проживаючи на території комуністичної Німеччини, постійно звинувачувався у якихось злочинах, але навіть комуністичні суди саботували ці судилища і не виносили вироків на підставі його недієздатності.

Звання[2]Редагувати

Загальні СС/поліціяРедагувати

Війська ССРедагувати

  • Унтерштурмфюрер резерву СС (18 січня 1943)
  • Оберштурмфюрер резерву СС (1 березня 1943)
  • Гауптштурмфюрер резерву СС (10 березня 1943)
  • Штурмбаннфюрер резерву СС (11 березня 1943)
  • Оберштурмбаннфюрер резерву СС (1 липня 1943)
  • Штандартенфюрер резерву СС (28 серпня 1943)
  • Оберфюрер резерву СС (30 січня 1944)
  • Бригадефюрер резерву СС і генерал-майор резерву військ СС (1 липня 1944)
  • Группенфюрер резерву СС і генерал-лейтенант резерву військ СС (9 листопада 1944)

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  2. а б Streckenbach, Bruno - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (ne). Процитовано 2018-08-27. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Blood, Phillip W. (2006). Hitler's Bandit Hunters: The SS and the Nazi Occupation of Europe. Potomac Books. ISBN 978-1597970211.
  • Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941—1945 History and Recipients Volume 2] (in German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939—1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939—1945 Volume 2: L–Z] (in German). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
  • Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939—1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (in German). München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.