Бруно Нері

італійський футболіст і футбольний тренер

Бруно Нері (італ. Bruno Neri, 12 жовтня 1910, Фаенца — 10 липня 1944, Марраді) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, зокрема за клуби «Фіорентина» та «Торіно», а також національну збірну Італії.

Ф
Бруно Нері
Бруно Нері
Бруно Нері
Особисті дані
Народження 12 жовтня 1910(1910-10-12)
  Фаенца, Італія
Смерть 10 липня 1944(1944-07-10) (33 роки)
  Марраді
Громадянство  Королівство Італія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1926–1928 Італія «Фаенца» ? (?)
1928–1929 Італія «Ліворно» 1 (0)
1929–1936 Італія «Фіорентина» 187 (1)
1936–1937 Італія «Луккезе-Лібертас» 25 (0)
1937–1940 Італія «Торіно» 65 (1)
1943–1944 Італія «Фаенца» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1936–1937 Італія Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1940–1941 Італія «Фаенца»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Учасник італійського Руху Опору.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1926 року виступами за команду «Фаенца», в якій провів два сезони.

У 1928—1929 роках захищав кольори клубу «Ліворно», після чого був перейшов за 10 тисяч лір «Фіорентини», де протягом наступних семи сезонів був основним гравцем команди.

1936 року став гравцем «Луккезе-Лібертас», а за рік уклав контракт з «Торіно», у складі якого провів три роки своєї кар'єри гравця.

Протягом 1940—1941 року тренував рідну «Фаенцу», а у 1943—1944 повертався на поле у її ж складі.

Виступи за збірну ред.

1936 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом двох років провів у її формі три матчі.

Участь у Русі Опору ред.

Був противником фашистської ідеалогії, що 1928 року стала панівною в Італії. 1931 року на офіційному відкритті стадіону Джованні Берти, нової домашньої арени «Фіорентини», за яку на той момент грав, став єдиним гравцем, який не привітав офіційних гостей прийнятим серед фашистів римським салютом[1].

Згодом налагодив зв'язки з антифашистськими організаціями країни, був особисто знайомий з їх лідерами. Після капітуляції Італії 1943 року і входу на її територію німецьких військ приєднався до Руху Опору, ставши заступником командира партизанського батальйону[2].

Був вбитий у сутичці з німецьким підрозділом 10 липня 1944 року в містечку Марраді.

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
25-10-1936 Мілан Італія   4 – 2   Швейцарія Кубок Центральної Європи 1936—1938 -
13-12-1936 Генуя Італія   2 – 0   Чехословаччина товариський матч -
31-10-1937 Женева Швейцарія   2 – 2   Італія Кубок Центральної Європи 1936—1938 -
Усього Матчів 3 Голів 0

Примітки ред.

Посилання ред.