Відкрити головне меню


Бреннерський базисний тунель (нім. Brennerbasistunnel; італ. Galleria di base del Brennero) — 55-кілометровий залізничний базисний тунель, що на 2018 рік споруджується через Східні Альпи, під перевалом Бреннер. Під'їзні колії тунелю починаються від центрального вокзалу Інсбрука (Австрія) і через власне тунель прямують до Фортецца (Італія), замінюючи частину діючої залізниці Бреннербан. Тунель має стати складовою «Лінії 1» (маршрут БерлінПалермо) транс'європейських транспортних мереж (TEN-T).

Бреннерський базисний тунель
Unterinntalbahn, Galerie Terfens, Rohbau.jpg

47°03′24″ пн. ш. 11°29′58″ сх. д. / 47.0566670000277725° пн. ш. 11.49972200002777889° сх. д. / 47.0566670000277725; 11.49972200002777889Координати: 47°03′24″ пн. ш. 11°29′58″ сх. д. / 47.0566670000277725° пн. ш. 11.49972200002777889° сх. д. / 47.0566670000277725; 11.49972200002777889
Країна Flag of Austria.svg Австрія і Flag of Italy.svg Італія
Тип залізничний тунель
proposed tunnel[d] і international tunnel[d]
Бреннерський базисний тунель. Карта розташування: Австрія
Бреннерський базисний тунель
Бреннерський базисний тунель
Бреннерський базисний тунель (Австрія)
Бреннерський базисний тунель у Вікісховищі?
Бреннер (базисний тунель)
залізниця Нижньоіннської долини з Розенгайму
залізниця Нижньоіннської долини з Інсбруку
Міст через річку Інн
Північний портал
Аварійна зупинка Ампасс
Відгалуження до Іннталтунель
Аварійна зупинка Аренталь
Аварійна зупинка Вольф
Італійсько-австрійський кордон
Аварійна зупинка Маульс
Аварійна зупинка Айха
Південний портал
Бреннербан до Бреннеру
Франценфесте
Бреннербан до Бріксену
Аварійна зупинка Ріггерталь
Аварійна зупинка Альбайнс
Міст через Ейзак
Бреннербан
Аварійна зупинка Клаузен
Бреннербан до Вайдбрук
Бреннербан до Бозену
Аварійна зупинка Лайферс
Бреннербан до Бозену
Бреннербан з Верони

Перевал Бреннер є одним з найважливіших транспортних маршрутів між північною і південною Європою, прямуюча через нього автострада сумнозвістна своїми довгими короками. Забруднення повітря, що здійснює автотранспорт, також є серйозною проблемою. Тунель дозволить полегшити поточну ситуацію, значно поліпшивши залізничне сполучення між Північним і Південним Тиролем — він дозволить потягам перетинати Альпи істотно швидше. На 2010 роки середня швидкість поїздів в регіоні ледь перевищує 70 км/год, перш за все через великі градієнти підйому/спуску існуючих трас, що прямують на значній висоті.

Проект тунелю фінансується спільно Австрією та Італією, а також Європейським союзом. Через масштаб проекту (планується, що це буде другий за протяжністю тунель у світі, після швейцарського тунелю Готтард). Тунель планується завершити до 2026 року: при його введенні в експлуатацію час у дорозі від Інсбрука до Больцано скоротиться з 2 годин до 50 хвилин.[1]

Зміст

ПередмоваРедагувати

 
Краєвид на будівельний майданчик Mauls / Mules (2008)

У XXI столітті пасажирський і вантажний потік через Альпи значно збільшився — причому, прогнозується його подальший інтенсивний ріст. Австрія є однією з ключових країн при транзиті вантажів як між північною і південною Європою, так і між Східною і Західною. При цьому регіон Бреннер є складним, з точки зору транспорту, через негативне ставленням місцевих жителів як до внутрішніх, так і до транскордонних транспортних проблем. Тим часом, тільки з 1970 по 1999 рік вантажні перевезення в регіоні збільшилися в сім разів: з 3 до 22 мільйонів тонн. За даними на 1990 рік, 70% вантажів зі Східної Європи перевозилося по залізниці; решта — автомобільним транспортом.

Сьогодні близько трьох чвертей вантажопотоку через перевал Бреннер прямує за допомогою автомобільного транспорту. І тубільці давно борються за зниження пов'язаного з цим забруднення навколишнього середовища. На думку прихильників будівництва залізничного тунелю, його прокладка необхідна для перекладу вантажних перевезень з автодоріг на залізничний транспорт.

Власне залізниця від Інсбрука до Бозена була побудована в період між 1860 і 1867 роками: при цьому похили до 2,5% істотно ускладнюють проведення залізничних операцій у регіоні. Покращення стану італійських залізниць, пов'язаних із завершенням модернізації існуючих ліній наприкінці 2008 року, дозволили теоретично пропускати в регіон до 240 поїздів на день.

Нова лінія Бреннера, що включає тунель, матиме максимальний градієнт всього в 1,2% (градієнт в тунелі — близько 0,7%), що дозволило локомотивам перевозити в два рази більшу вагу. Вона також скоротила б час у дорозі між Інсбруком і Бозені з другої години сьогодні до неповної години.

ПроектРедагувати

Основний тунельРедагувати

55-кілометровий подвійний тунель починається e передмісті Інсбрука (Вільтен) і проходить в Альпах, досягаючи висоти близько 840 метрів над рівнем моря. Тунель заглиблений до 1600 м нижче поверхні землі. Обсяг скельної породи, що підлягає виїмці в ході будівництва тунелю, оцінюється в 11,1 млн м³, з яких більше половини належить витягнути з австрійської сторони. Основні тунелі матимуть круглий поперечний переріз діаметром в 9,6 метри.

Північний підхідРедагувати

На своєму північному кінці базисний тунель матиме два входи. Один маршрут буде вести від головної станції Інсбрук, інший — з'єднається з обхідним маршрутом навколо міста. Це додає приблизно 8 км загальної довжини тунелю, з урахуванням чого базисний тунель Бреннер стане найдовшим безперервним залізничним тунелем у світі. Однак, аналогічне доповнення є і у базисного тунелю Готтард, з урахуванням якого він залишиться «найдовшим». В Австрії нова двоколійна швидкісна лінія буде доповнювати залізницю Нижньоіннської долини між Вергль та Баумкірхен. Ця лінія, відкрита в грудні 2012 року, здатна пропускати до 300 поїздів на день.

Південний підхідРедагувати

Південний підхід до тунелю Бреннер матиме довжину в 189 кілометрів і має доходити від південного входу у Франценсфеште до Верони. Уряд Італії вже виділив 6 мільярдів євро на будівництво всього підходу. Існує думка, що ця цифра є «занадто оптимістичною».

ПриміткиРедагувати

  1. Müller-Meiningen, Julius (2008-04-30). Monumentales Superloch. Sueddeutsche Zeitung (German). Архів оригіналу за 2008-05-23. 

ПосиланняРедагувати