Брахікефалізація

Брахікефалізація (від дав.-гр. βραχύς «короткий» і ϰεφαλή «голова») — процес зміни форми голови людини в сторону високих значень черепного покажчика, що протікає в тих чи інших популяціях протягом певного періоду часу. Результатом цього процесу є поступове розширення і округлення черепної коробки[1]. Протиставляється доліхокефалізації — процесу зниження значень головного покажчика.[2][3]

Брахікефалізація в ряду таких процесів тривалої зміни антропологічних ознак і властивостей людини, як грациалізація або епохальна акселерація відноситься до процесів епохальної мінливості[4][5]. Як і більшість подібних процесів брахікефалізація фіксується за даними вивчення палеоантропологічних матеріалів. Так, дослідження викопаних решток людини в палеоліті показують абсолютне переважання в цю епоху у людей доліхокефалії. Мезобрахікранні черепи з'являються тільки в пізньому палеоліті — в Солютрі. В знахідках неолітичного періоду відзначається все більша зміна розмірів черепів в сторону брахікранних значень. У матеріалі неолітичних розкопок представлені вже цілі серії брахікранних черепів. Пізніше, в середньовіччі, починаючи з другої половини 2-го тисячоліття н. е., темпи брахікефалізації помітно прискорюються. Тим часом в деяких регіонах планети з 1950—1970-х років стала відзначатися дебрахікефалізація — значення головного покажчика стали повертатися до більш низьких показників.[6]

Брахікефалізація спостерігається у великої кількості людських груп і популяцій, спадкоємність змін яких простежується протягом тривалого часу[2][3]. Найбільш широко брахікефалізація відзначається на території Північної Євразії. Менш поширений цей процес в Північній Америці (серед індіанців), на Близькому Сході і в Північній Африці. Ряд областей брахікефалізація практично не торкнулася — в основному це тропічні регіони Південної Азії і Океанії, а також регіони Африки, населені представниками негроїдної раси. На противагу брахікефалізації, зворотний їй процес — доліхокефалізація, зустрічається у людей порівняно рідко.[2]

Є ряд припущень, що пояснюють причини брахікефалізації, але загальновизнаної гіпотези в сучасній антропології немає. Брахікефалізація, найімовірніше, є частиною еволюційного процесу сферизації черепу.[2][3]

ПриміткиРедагувати

  1. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)Архивированная копия. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 2 червня 2018. (Перевірено 23 квітня 2018)
  2. а б в г Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 354.
  3. а б в Словарь антрополога. Брахикефализация. Antropogenez.ru. 2017. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. (Перевірено 23 квітня 2018)
  4. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 152.
  5. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 437.
  6. Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд.. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Брахикефализация. Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. EdwART. 2011. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. (Перевірено 23 квітня 2018)
  • Брахикефалия. Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. EdwART. 2011. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. (Перевірено 23 квітня 2018)
  • Головной указатель. Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. EdwART. 2011. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. (Перевірено 23 квітня 2018)