Відкрити головне меню

Олекса́ндр Овсі́йович Браунште́йн (* 13 (26) травня 1902(19020526), Харків — † 1 липня 1986, Москва) — український та російський біохімік радянських часів, академік АН СРСР — 1964, та АМН СРСР — 1945, 1941 — лауреат Сталінської премії, Герой Соціалістичної Праці, 1980 — лауреат Ленінської премії, нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна.

Браунштейн Олександр Овсійович
Браунштейн Олександр Овсійович.jpg
Народився 13 (26) травня 1902(1902-05-26)
Харків
Помер 1 липня 1986(1986-07-01) (84 роки)
Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність біохімік, хімік
Alma mater Харківський національний медичний університет
Сфера інтересів біохімія
Вчене звання академік АН СРСР, академік АМН СРСР
Аспіранти, докторанти Q26689907?
Член Академія наук СРСР, Американська академія мистецтв і наук, Леопольдина і Національна академія наук США
Нагороди

Сталінська премія Герой Соціалістичної Праці Ленінська премія Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

ЖиттєписРедагувати

Його батько був лікарем-офтальмологом. 1925 року закінчив Харківський медичний інститут, три роки проходив аспірантуру при Біохімічному інституті Наркомату охорони здоров'я. 1928 року захищає дисертацію — щодо взаємодії гліколізу та обміну фосфатів в еритроцитах кролика.

В 1928—1935 роках працює в Біохімічному інституті Наркомздоров'я СРСР та Центральному державному інституті професійних захворювань. У цьому часі досліджує процеси гліколітичного дихального фосфорилювання та шляхи метаболітичного знешкодження ароматичних сполук.

З 1936 року завідує лабораторією інтермедіарного азотистго обміну, де 1937-го разом з М. Г. Кріцман відкрив реакції трансамінування.

З 1936 по 1960 рік завідує лабораторіями — проміжного азотистого обміну — у Всесоюзному інституті експериментальної медицини, та Інституті біологічної та медичної хімії. 1941 року евакуйований разом із науковим закладом в Сибір.

Після повернення з евакуації зосереджується на попередньому вивченні ферментів трансамінування та встановленні важливої ролі цього процесу в клітинному обміні.

В 1952—1953 роках разом з М. М. Шемякіним розпрацював та розробив загальну теорію піридоксалевого каталізу. Незалежно від них дану теорію опрацював американський вчений Е. Е. Снелл, теорія відома як Браунштейна-Снелла (Snell-Braunstein theory).

З 1960 — завідувач лабораторії хімічних основ біологічного каталізу Інституту молекулярної біології АН СРСР.

Є автором більш як 180 наукових робіт, зокрема, досліджень в царині обміну амінокислот та хімії ферментів. Обґрунтовував первинну роль трансамінування у процесах асиміляції та дисиміляції азоту. В ході досліджень виявив участь вітаміну В6 в багатьох процесах перетворень. Виходячи з цього, 1952 року розробив спільно з М. М. Шемякіним основу теорії дії ферментів, котрі містять вітамін В6.

Серед робіт:

  • «Утворення амінокислот шляхом інтермолекулярного перенесення аміногрупи», «Біохімія», 1937, — разом з М. Г. Кріцман,
  • «Ферментна система переамінування, її біологічне значення та механізм дії», 1939,
  • «Переамінування та інтегруючі функції амінодикарбонових кислот в азотистому обміні», 1947,
  • «Біосинтез глютатіону в переживаючих тваринних тканинах», 1948,
  • «Біохімія амінокислотного обміну», М., 1949,
  • «Теорія процесів амінокислотного обміну, каталізованих піридоксалевими ензимами», «Біохімія», 1953, разом з М. М. Шемякіним,
  • «Вітаміни групи В та процеси обміну амінокислаот», «Український біохімічний журнал», 1955,
  • «Головні шляхи асиміляції і дисиміляції азоту у тварин», 1957,
  • «Теоретичні та експериментальні критерії для раціональної класифікації фосфопіридоксалевих фрагментів на основі механізму каталізованих ними реакцій», 1974.

Похований на Кунцевському кладовищі.

ДжерелаРедагувати