Братусь Василь Дмитрович

Василь Дмитрович Братусь (26 грудня 1916 (8 січня 1917)(19170108), селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан — 11 жовтня 2008, Київ) — український лікар-науковець, член-кореспондент Академії медичних наук України, обраний 1993 р. за спеціальністю «Хірургія», член-кореспондент НАН України (1974 р.), доктор медичних наук (1962 р.), професор (1963 р.).

Василь Дмитрович Братусь
Народився 26 грудня 1916 (8 січня 1917)(1917-01-08)
селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан
Помер 11 жовтня 2008(2008-10-11) (91 рік)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР Україна Україна
Національність українець
Діяльність лікар, хірург
Alma mater Київський медичний інститут
Куйбишевська військово-медична академія
Галузь хірургія
Заклад Національний медичний університет імені Олександра Богомольця
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Науковий керівник М. Н. Ахутін, М. І. Коломійченко
Членство НАН України
Війна радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Відомий завдяки: міністр охорони здоров'я УРСР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Заслужений діяч науки УРСР Державна премія України в галузі науки і техніки
Премія НАН України імені О. О. Богомольця

Лауреат премії імені Богомольця НАН України (1968 р.), Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 р.), Заслужений діяч науки УРСР (1988 р.).

Професор кафедри факультетської хірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Кандидат у члени ЦК КПУ в січні 1956 — лютому 1960 року і у березні 1971 — лютому 1976 р. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го та 8-го скликань.

Біографія ред.

Народився в селищі Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан. Дитинство минуло в селі Рогозів Бориспільського району. З четвертого курсу Київського медичного інституту Братуся, було переведено 1939 року в новоорганізовану в Куйбишеві Військово-медичну академію, яку закінчив 1940 р. У фінській кампанії він брав участь як лікар лижного батальйону. Як кадровий армійський хірург пройшов другу світову війну. Член ВКП(б) з 1945 року.

1947 року успішно захищає кандидатську дисертацію, згодом стає доцентом Київського інституту удосконалення лікарів. Впродовж 19571959 — директор цього інституту. З 1959 до 1966 був ректором Київського медичного інституту[1]

В 1962 р. захистив докторську дисертацію «Хірургічне лікування термічних опіків». Учень професорів М. Н. Ахутіна, М. І. Коломійченко. З 1963 — завідувач кафедри Київського медичного інституту.

 
Могила Василя Братуся, Байкове кладовище

Талант науковця, педагога й організатора не залишився не поміченим. Василя Дмитровича запрошують на роботу до Міністерства охорони здоров'я УРСР. Спочатку він працює начальником управління навчальних медичних закладів, згодом стає заступником міністра, а впродовж 23 липня 1954– 6 червня 1956 та 24 березня 1969– 24 квітня 1975 — міністр охорони здоров'я УРСР.

Син — Віктор Братусь (нар. 1941), лікар-науковець в галузі фізіології, доктор медичних наук.

Помер 11 жовтня 2008 року на 92-му році життя. Похований на Байковому кладовищі разом з дружиною, Наталією Ніфонтівною (1914—1993).

Наукова діяльність ред.

Автор 458 наукових праць, в тому числі 12 монографій, присвячених хірургічному лікуванню захворювань органів травлення, особливо виразкової хвороби і холециститів, опіків, історії розвитку медичної науки і охорони здоров'я в Україні. 15 праць опубліковані в зарубіжних виданнях, 8 авторських свідоцтв. Підготував 4 докторів та 14 кандидатів медичних наук.

Основні наукові праці:

  • «Термические ожоги» (1963 р.);
  • «Острые желудочные кровотечения» (1971 р.);
  • «Интенсивная терапия в неотложной хирургии» (1980 р.);
  • «На пути к антисептике и обезболиванию в хирургие»(1985 р.);
  • «Геморрагический шок» (1989 р.).
  • Автор книги «Спогади про минуле, погляди на сучасне» (2007 р.)

Громадська діяльність ред.

Член Правління міжнародного товариства хірургів. З 1974 року заступник голови Правління Республіканського наукового товариства хірургів, член редколегії журналу «Клиническая хирургия». Протягом 30 років працював на громадських засадах президентом медичної секції Українського товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами.

1956 року був делегатом Української РСР на XIII сесії ООН у Нью-Йорку, тричі виступав із доповідями. За його ініціативи на ХІІІ сесії ООН 1959 рік було оголошено Міжнародним роком здоров'я.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. Ректори (директори) Київського медичного інституту. Архів оригіналу за 18 липня 2016. Процитовано 5 березня 2015. 
  2. Указ Президента України № 816/2006 від 5 жовтня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця»
  3. Указ Президента України № 881/2001 від 24 вересня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця»
  4. Указ Президії Верховної Ради України № 1445-XII від 28 серпня 1991 року «Про відзначення працівників Київського медичного інституту імені академіка О. О. Богомольця державними нагородами Української РСР»
  5. Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14 грудня 1982 р. № 600 «Про присудження Державних премій Української РСР в галузі науки і техніки 1982 року»

Джерела ред.

Посилання ред.