Бражевський Валерій Вікторович
Бражевський Валерій Вікторович (2 жовтня 1973; Житомир — 9 січня 2005; Ес-Сувейра, Ірак) — український військовослужбовець, капітан. Командир 1-ї механізованої роти 72-го окремого механізованого батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув при виконанні миротворчого обов'язку в Республіці Ірак.
| Валерій Вікторович Бражевський | |
|---|---|
 Капітан | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
2 жовтня 1973 Житомир, УРСР |
| Смерть |
9 січня 2005 (31 рік) Ес-Сувейра, Ірак |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 Десантні війська Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | Українська миротворча місія в Іраку |
| Командування | |
| командир 1-ї механізованої роти 72-го окремого механізованого батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Біографія ред.
Народився 2 жовтня 1973 року в Житомирі.
Навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 7 міста Житомир[1]. Після навчання у цій школі і СПТУ-17 вступив до військового училища[1]. Був бійцем 95-ї аеромобільної бригади[2].
У 2005 році брав участь у миротворчій місії в Іраку у складі 7 ОМБр, був командиром 1 механізованої роти 72-го окремого механізованого батальйону.
9 січня 2005 року неподалік міста Ес-Сувейра сили іракської поліції провели операцію з викриття схованки та вилучення великої кількості боєприпасів. Для їх знешкодження було викликано окремий спеціальний саперний загін Республіки Казахстан[3]. Для забезпечення роботи казахських саперів та надання їм необхідної допомоги на місце виїхала група українських миротворців зі складу 72-го окремого механізованого батальйону. Боєприпаси, серед яких було 35 авіаційних бомб, були перевезені на трьох машинах на спеціально визначене місце для знешкодження[4]. Згодом пролунав потужний вибух, в результаті якого загинуло 7 українських військовослужбовців, у тому числі капітан Валерій Бражевський[2]. Вибух був спланований та введений в дію стороннім електронним пристроєм.
Сім'я загиблого миротворця отримала грошову компенсацію в розмірі $105 тисяч[5].
Нагороди ред.
- орден «За мужність» І ступеня (12 січня 2005) — за мужність і відвагу, виявлені при виконанні миротворчих завдань у Республіці Ірак[6]
Вшанування пам'яті ред.
- На його честь названа його рідна Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Валерія Вікторовича Бражевського у місті Житомир[7][8].
- На будівлі цієї школи встановлена меморіальна плита на його честь[9].
- 10 січня 2006 року у місті Житомир було відкрито пам'ятник українським миротворцям, які загинули неподалік іракського міста Ес-Сувейра під час виконання миротворчої місії в Республіці Ірак. Серед імен на пам'ятнику значиться і Валерій Бражевський.
Примітки ред.
- ↑ а б Житомирська школа носить ім’я героя. www.1.zt.ua (ua) . Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ а б Теракт чи халатність?. DT.ua. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ Україна Молода :.: Регіональні новини. web.archive.org. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ В ІРАКУ ЗАГИНУЛИ СІМ УКРАЇНЦІВ, ЯКІ ОХОРОНЯЛИ РОЗВАНТАЖЕННЯ ЗБРОЇ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ ПЕРВАЯ УКРАИНКА, ПОГИБШАЯ В ИРАКЕ, ВЕРА ПЕТРИК ОДНА ВОСПИТЫВАЛА ДВОИХ ДЕТЕЙ. www.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ Про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України орденом "За мужність". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Віднині Житомирська школа №7 носитиме ім’я героя Валерія Бражевського – Репортер. reporter.zt.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про присвоєння імені В. В. Бражевського загальноосвітній школі I-III ступеня № 7 м. Житомира. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ ПОСОЛ ІРАКУ В УКРАЇНІ ПРИЙМАЄ УЧАСТЬ У ЦЕРЕМОНІЇ ВСТАНОВЛЕННЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ПЛИТИ КАПІТАНУ БРАЖЕВСЬКОМУ. www.iraqiembassy.com.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2019.