Босько
Босько (пол. Besko) — лемківське село в Польщі, у гміні Босько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 4024 особи (2011[1]).
Село
Координати 49°34′59″ пн. ш. 21°57′00″ сх. д. / 49.58333000002777169° пн. ш. 21.95000000002777795771180536° сх. д.Координати: 49°34′59″ пн. ш. 21°57′00″ сх. д. / 49.58333000002777169° пн. ш. 21.95000000002777795771180536° сх. д.
|
Розташування ред.
Знаходилася на берегах річки Віслок, біля підніжжя Низьких Бескидів. Через село пролягає державна шосейна дорога № 28 Затор — Вадовиці — Новий Сонч — Горлиці — Беч — Ясло — Коросно — Сянік — Перемишль — Медика і залізниця № 108 Сторожі — Ясло — Коросно — Сянік — Загір'я.
Історія ред.
Село істнувало ще у давньоруські часи.[2] Першу згадку про село знаходимо в 1419 році. В 1425, 1426 і 1433 рр. в Боську засідав сяніцький суд. В 1449 р. в селі функціонував один з чотирьох фільварків сяніцького староства на руському праві (Босько, Вільхівці, Костарівці, Улюч). За податковим реєстром 1565 р. в селі було 69 кметів з численними податками й повинностями, 2 попи (отже, були 2 церкви), мельник, боднар, тесля, 2 корчмарі, 11 служок і 17 загородників.[3] До 1772 року село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяноцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).
У 1880 у селі разом з присілком Поруби було 1214 жителів (грекокатоликів, парохія належала до Сяніцького деканату).
Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці була побудована в селі в 1881 році (зруйнована поляками в 1947 р.). В 1884 р. через село прокладена Галицька Трансверсальна залізниця зі станцією Бесько. Від 8 до 10 травня 1915 р. в селі проходили запеклі бої, які закінчилися форсуванням Віслоку і проривом позицій донських козаків боснійськими полками.
1939 р. в селі переважало українське населення: з 3200 жителів села — 1650 українців-грекокатоликів проти 1550 поляків[4]. Село входило до ґміни Заршин Сяніцького повіту Львівського воєводства Польщі. 9 вересня 1939 р. в село увійшли німці, спалили 40 хат і вбили 20 осіб, у тому числі священика Михайла Величка. У вересні 1944 року під час Карпатсько-Дукельської військової операції у селі проходили запеклі бої, у селі оборонялась німецька 68 піхотна дивізія (XXIV танковий корпус) проти радянських 47 стрілецького корпусу і 167 стрілецької дивізії і 127 гвардійської дивізії (107 стрілецький корпус). 17 вересня в село увійшов Перший Чехословацький армійський корпус. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою село опинилося в Польщі. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, у 1945 р. банда польських шовіністів вбила в селі щонайменше 10 українців.
До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Риманівського деканату. Метричні книги велися з 1777 р.
Після виселення українського населення 1944–1946 років у СРСР та депортації у 1947 р. на понімецькі землі в рамках операції «Вісли» на їх місце поселені поляки.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1987 | 459 | 1347 | 181 |
| Жінки | 2037 | 451 | 1211 | 375 |
| Разом | 4024 | 910 | 2558 | 556 |
Пам'ятки ред.
Фундаменти церкви і кілька надгробків на давньому цвинтарі в оточенні високих лип та новіший цвинтар першої половини ХХ ст.
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Босько
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Fastnacht A. Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340- 1650, Wrocław 1962
- ↑ Жерела до історії України-Руси. Т. 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Т. 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 248.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 74.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела ред.
- Шематизм греко-католицької єпархії Лемківщини [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Львів, 1936 — С. 131—132.
- Besko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 159. (пол.)
Див. також ред.
- Besko (foto) [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |