Борушенко Оксана Павлівна

бразильська іторикиня українського походження

Доктор Боруше́нко Окса́на Па́влівна (близько 1936, містечко Бариш, нині село, Бучацький район / 9 квітня 1939, Варшава — 5 січня 2020, Куритиба, Бразилія) — бразильський вчений-історик українського походження. Доктор історії в УВУ (1972). Доктор економіки (1963) та історії (1972), професор.

Оксана Павлівна Борушенко
Борушенки (батьки — сидять, Оксана — зліва)
Борушенки (батьки — сидять, Оксана — зліва)
Борушенки (батьки — сидять, Оксана — зліва)
Народилася 9 квітня 1939(1939-04-09) або 1936
Бариш, Бучацький район, Тернопільська область, СРСР
Померла 5 січня 2020(2020-01-05)
Куритиба, Бразилія
Країна Бразилія Бразилія
Національність українка
Діяльність історик
Alma mater Федеральний університет Парани
Галузь історик
Посада професор
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор економіки та історії
Батько Борушенко Павло
Брати, сестри Борушенко-Моро Лариса Павлівна
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня

CMNS: Борушенко Оксана Павлівна у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народилася, за одними даними, близько 1936 року в містечку Бариш Бучацького повіту ЗУНР, окупованої Польщею (нині село Бучацького району Тернопільської області, Україна).[1] За іншими — 9 квітня 1939 року в м. Варшава, нині Польща. Дочка Павла Борушенка, сестра Лариси Борушенко-Моро.

Закінчила Федеральний університет Парани (м. Куритиба, Бразилія; 1963 р.).

Працювала професором департаменту історії Федерального університету Парани (1967—1992). Одночасно була консультантом секретаріату вищої освіти при Федеральному мінстерстві освіти Бразилії (1986—1992). З 1995 р. — директор Історико-культурної спадщини управи Куритиби. Культурно-освітній референт, секретар Українського бразильського центру репрезентації; голова жіночої організації при Хліборобсько-освітньому союзі.

З 1973 р. очолює кафедру новітньої історії у Федеральному університеті Парани[2].

Досліджує історію слов'янських народів; методологію соціально-історичних досліджень; історію еміграційних рухів, зокрема історію еміграції українців у Бразилію.

Нагороди ред.

  • Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (18 серпня 2009 року) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історичної спадщини і сучасних досягнень та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[3]

Праці ред.

 
Будівля «Федерального Університету Парани»
  • Os Ucranianos // Boletim information da Casa Romārio Martins. Curitiba, 1981
  • Política imigratória // In idéias em Debate 5. Biblioteca Pública do Paraná. Paraná, 1986;
  • Imigração Ucraniana no Brasil // In Festschrift für Hermann Kellenbenz. Kommission bei Klett-Cota. Nürenberg, 1982;
  • A imigrante Ucraniana em prosa e verso, in Hestöria: Questões & Debates. Curitiba, 1988;
  • Um microcosmos Ucraniano na Baviera // In Anais da IX Reunião da S. B. P. H. Curitiba, 1990.
  • Наші поселенці в Аргентині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник.[4]
  • Наші поселенці в Бразилії // Бучач і Бучаччина[5].

Примітки ред.

  1. Дуда І. Борушенко Оксана Павлівна… — С. 175.
  2. Відомості про учасників конференції (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 26 листопада 2013.
  3. Указ президента України №623/2009. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 15 березня 2021.
  4. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 714—719.
  5. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 719—728.

Джерела ред.