Бородін Василь Степанович
| Василь Степанович Бородін | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 23 лютого 1930 Мантуровський район, Курська область | ||
| Помер | 21 червня 2011 (81 рік) Київ, Україна | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Країна |  СРСР Україна | ||
| Діяльність | письменник, літературознавець, літературознавець | ||
| Галузь | літературознавство[1] і українська література[1] | ||
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | ||
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] | ||
| Знання мов | українська[1] і російська[1] | ||
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
| ||
Василь Степанович Бородін (23 лютого 1930, Прилєпи Мантуровського району Курської області — 21 червня 2011, Київ) — радянський і український літературознавець. Доктор філологічних наук (1981).
Життєпис
ред.Народився 23 лютого 1930 року.
Закінчив Харківський університет (1953). З 1956 працював в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 1984—96 — завідувач відділу шевченкознавства цього інституту. Член КПРС з 1959.
Наукові інтереси Бородіна пов'язані переважно з дослідженням історії Шевченкових текстів і цензурної історії видань творів поета. Книжка Бородіна «Три поеми Т. Г. Шевченка» (Київ, 1964) присвячена поемам «Сова», «Сліпий» і «Наймичка» як певному етапові в розвитку жанру соціально-побутової поеми в творчості Шевченка.
У книжці «Т. Г. Шевченко і царська цензура» (Київ, 1969) досліджено історію прижиттєвих видань творів поета — «Кобзаря» 1840 і 1860, «Гайдамаків» (1841), «Гамалії» (1844), «Тризны» (1844) і «Букваря южнорусского» (1861). У праці «Над текстами Т. Г. Шевченка» (Київ, 1971) на матеріалі історії тексту «Кобзаря» 1860 й окремих творів поета досліджується проблема основного тексту поезії Шевченка.
Ряд розвідок Бородіна опубліковано в збірниках праць наукових шевченківських конференцій. Бородін — один із упорядників шеститомного «Повного зібрання творів» Шевченка (т. 1—4, 6, Київ, 1963—1964).
Помер 21 червня 2011 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 р. (посмертно) за створення «Шевченківської енциклопедії»[2].
Співпраця з КДБ
ред.Василь Бородін писав рецензії на праці українських шістдесятників та дисидентів на замовлення слідчих КДБ [3]. Євген Сверстюк зазначав, що «на основі рецензії В. Бородіна, мене винуватили за „наклеп“, нібито радянська влада заховала Шевченка від народу» [4].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 138/2018 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2017 року». Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Кушнір Г. О. Публіцистика Євгена Сверстюка у рецепції його сучасників // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна Серія «Соціальні комунікації». — 2018. — № 13. — С. 50. — УДК 070.482:316.774:81’42.
- ↑ Євген Сверстюк. На святі надій : Вибране. — Київ : Наша віра. — С. 752.
Література
ред.- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Шевченківський комітет [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]